Прийма І – найдавніша палеолітична стоянка в Україні

  • admin
  • 01.08.2021
  • Коментарі Вимкнено до Прийма І – найдавніша палеолітична стоянка в Україні

Грот Прийма – багатоярусний карстовий скельно-печерний ансамбль в урочищі Прийма, в селі Верин, Миколаївського району, Львівської області. Пам’ятка розташована на височині (374 м), поблизу мису потічка Безіменного, за 2,3 км на схід від русла Дністра і за 1,2 км від шосе Миколаїв – Розділ, на ділянці між селами Розвадів і Верин, за 40 км від Львова. Цю місцевість в народі називають Німеча, а саму печеру – Біни (Дірява).

Прийма І – унікальна пам’ятка природи і археології європейського значення. Це найдавніше поселення мисливського типу (палеолітична стоянка) в Україні. Його характеристики:

  • Вік – 45 000 років;
  • Довжина — 5 м;
  • Площа — 25 м;
  • Культурний шар — 20 см.

Ансамбль Прийма І утворився у товщі щільних, сіро-жовтуватих верхньотортонських вапняків із великим вмістом (до 30–35 %) різнозернистих кварцевих пісків, що й визначило карстово-суфозійну генезу таких порожнин, які використовували людські спільноти впродовж багатьох тисячоліть.

Про використання людиною печер на заході України повідомляється вже у Галицько-Волинському літописі за 1242 рік. З початку ХІХ ст. печери починають вивчати фахівці різних наукових профілів практично у всіх частинах Європи. На заході України печери також були об’єктами досліджень. Найчастіше тут проводилися поодинокі розвідкові роботи. Лише у 80-х роках ХХ ст. розпочалися багаторічні комплексні стаціонарні дослідження на Львівщині у багатошаровому печерно-скельному ансамблі Прийма І. Археологічна експедиція Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича (Львів) під керівництвом Леоніда Мацкевого 10 років проводили тут розкопки на площі 254 м2. У прискельній частині було знайдено кістки 7-х скелетів неандертальців. У 2004 році Головне бюро судмедекспертизи Міністерства охорони здоров’я України визнало, що кістки належать неандертальцеві.

karta-pryima-mykolaiv

pryima-grot

pryima-majdanchyk

Грот використовувався для житлово-господарських потреб давніми мисливцями материкової України. В культурному шарі також зафіксовані гостроконечники, зуби печерного ведмедя (Spelaearctos spelaeus Ros.), залишки вогнищ, кераміка енеоліту. Основна маса знахідок фіксується неподалік кордону зависання стелі грота.

pryima-gostrokonechnyky

Неандертальці були людьми господарськими – виготовляли списи з кам’яними наконечниками, активно полювали на різноманітну дичину (зайці, куропатки, олені, хижина), займалися збиральництвом (ягоди, горіхи) і риболовлею на річці Дністер. Біля гроту знайдено рештки понад 80 видів тварин, зокрема: ведмідь печерний, мамонт, шерстистий носоріг, лев печерний.

kosulya-neandertal

neandertal-pryima-myslyvci

pryima-maidanchyk

Печера неандертальця – трьохрівнева.  Перший рівень – навісний, включає майдан та невеликі підвищеня, що ймовірно слугували місцем збору громади та вогнища. Другий рівень – невелике заглиблення, котре, можливо, могло слугувати своєрідною комірчиною для зберігання припасів тп речей. І третій рівень – найглибша печера, яка нагадує яму, котра могла служити місцем ночівлі та відпочинку. Відзначимо, що любов до таких “багатоповерхівок” пізніше була притаманна трипільцям, які теж полюбляли жити у печерах.

trioyarusna-pechera-pryima

pechera-pryima

Що цікаво, більшість зубів печерного ведмедя зафіксовані саме біля входу у грот, а поряд розташована основна кількість решток скелетів людей. Як зауважив український археолог і дослідник Леонід Мацкевий, можливо це пов’язано з певними культовими обрядами, що неодноразово фіксувалось на багатьох територіях. Важливою знахідкою комплексу є амулети – із просвердленими отворами, виготовлені із зубів викопних тюленів (за визначенням К.А. Татаринова) або із зубів оленя, а також наявні інші вироби із кісток.

grot-pryima-neanderthalec

Сам скельний комплекс вражає своїм незвичайним виглядом – ніби збудований на кістках якихось велетнів. Повсюди немов розкидані “каміння-стопи”. В урочищі проживає величезна стара сова, яка час-від-часу гукає своїм хриплим голосом і надає цьому місцю особливої атмосфери. Одне із рельєфних формувань на скелі дуже нагадує антропоморфну фігуру:

rsz pryima-figura

pryima-stopy

Вапнякова товща складається із пластів різного ступеню карбонатності. При вимиванні слабовапняковистих ділянок карстовими водами утворилися виступаючі карнизи, що нависають над порожнинами. Карнизи опираються на колони, що нагадують сталактити карстових печер. Однак, це не натічні утворення. Сформувалися колони під дією горизонтальних потоків карстових вод, що проникали у товщу вапняків по тріщинах тектонічного походження. Тріщини у товщі вапняків розташовані під прямим кутом до стінок яру, по якому, ймовірно, проходить тектонічне порушення типу флексури.

На уламках і глибах спостерігаються напівзруйновані основи колон, які підтримували карнизи. Це свідчить, що раніше навіс мав значно більші розміри і у ньому могла проживати досить численна група людей. Судячи з глибини залягання кам’яних брил на території навісу та майданчика перед ним, площа навісу могла зменшитися в останні 150–200 років. Ймовірно також, що площа навісу зменшилася під час землетрусів ще у давні часи.

rsz pruima-pechera1

Північна експозиція входу в навіс, інші фактори свідчать про те, що найімовірнішим часом проживання людей у цій порожнині була холодна пора року, а влітку поселенці перебували безпосередньо на березі Дністра. У періоди дощів потоки карстових вод змивали долівку навісу і пророблювали порожнини, що були створені раніше. Вірогідно, що по порожнинах, пророблених підземними потоками, карстові води поступали у печерний комплекс і сприяли його подальшому формуванню. Як свідчать археологічно-природознавчі розвідки, у цьому районі знаходиться досить багато карстових порожнин, приурочених до зон тектонічного порушення платформенного типу.

pechera-grot-pruima

Відзначимо також, що печерно-скельний ансамбль Прийма І локалізований однією з найвищих точок навколишнього рельєфу. Тут хороший огляд місцевості, близько знаходяться ріка та потічок, куди, ймовірно, приходили на водопій дикі тварини, а свійських було де напоїти. Важливим було й те, що ці підвищені ділянки рельєфу, на яких знаходилися поселення та господарські угіддя найменше страждали від повеней. Ця місцевість була значною мірою важкодоступною для ворожих племен та хижих тварин. Усе це неабияк приваблювало неандертальців – тут вони набирали питну воду, полювали, ловили рибу тощо.

pechera-pryima-na-goribalka-pryima

На основі вивчення спорово-пилкової колонки, зроблено висновок про наявність на цій території хвойних і хвойно-березових лісів. Основним індикатором тут була сосна, як домішки присутні береза та модрина. У подальший час відбулися коливання клімату в бік потепління, що фіксується і на суміжних територіях. Відбулися також незначні зміни у структурі рослинного покриву. Про це свідчить наявність широколистяних порід (дуб, граб і бук). Присутність у комплексі пилкових зерен лучного різнотрав’я і спор родини папороті дозволяють зробити висновок про відносно сухий і теплий клімат, близький до сучасного.

pecher-pryima-photopechera-pryima5pechera10

Велика кількість опадів спричиняє повільне псування гроту. Порожнини піддаються ерозії і розсипаються. Підтвердженням процесів руйнування є наявність у першому навісі ансамблю великих кам’яних брил, які, очевидно, впали з більш високих точок рельєфу і можуть в майбутньому обвалитися та спричини небезпеку для відвідувачів.

Велика глибина розчленування вапнякової товщі безпосередньо в околицях Прийми І, значна крутизна схилу балки, що прилягає до входів у порожнину, а також залишки зруйнованих порожнин, прилеглих до урвища, свідчать про те, що у первісному вигляді комплекс Прийма І, особливо його перший (верхній) навіс, мав значно більші розміри від сучасних.

neandertalci-obryady

Грот Прийма: як доїхати, маршрут, координати

Незважаючи на те, що грот Прийма – пам’ятка загальноєвропейського масштабу, дістатися сюди досі доволі проблематично. Зі Львова їхати по трасі Київ-Чоп, потім повернути на ліво на село Верин. Відразу при в’їзді в село, за кілька метрів від таблички з назвою населеного пункту, при дорозі буде хрест і грунтова дорога на ліво. Повертаємо і бачимо туристичний вказівник з номером 5012 (величезне ДЯКУЮ тим, хто його встановив!):

tablychka-pryima

Вказівник пропонує два шляхи – ліворуч і праворуч. Перший – це шлях для велосипедів і автівок (грунтовий кам’янистий гостинець). Другий – дорога через ліс напряму попри мисоподібну місцевість. Однозначно, варто їхати ліворуч грунтовою дорогою, по якій дуже складно заблукати. Друга дорога – пішохідна, фактично вся поросла і якщо немає часу, а місцевість вам незнайома – дуже легко втратити орієнтир й загубитись.

rsz pryima-pechera-gora

doroga-do-pechery-neandertalcya

Отже, повертаємо ліворуч і піднімаємося дорогою постійно прямо догори, проїжаючи пам’ятний хрест і кар’єр, потім направо (буде вказівник 5012) і знову догори. Заїжджаємо на гору (обабіч з усіх сторін ліс) і зупиняємося перед невеличким дерев’яним вказівником, який показує спуск до гроту:

pryima-spusk

Постійно спускаємося лісовим проваллям в самий низ. Доріжка дуже добре протоптана в стилі “даун-хілл” (її полюбляють велосипедисти). Спускаємося природніми сходами із коріння дерев і зупиняємося на роздоріжжі – звертаємо увагу на ще один вказівник, повертаємо ліворуч:

doroga-do-pryimy

Прямуємо лісовою стежиною в сам кінець (до роздоріжжя, далі ходу нема). І піднімаємо голову наверх – праворуч на самій горі буде виднітись скельний комплекс (47 метрів). Підніматися складно через різкий підйом. Якщо ви на велосипеді – варто це врахувати. Також в місцевості велике скупчення комарів, тому плануючи вечірню вилазку бажано мати одежу на довгий рукав.

GPS-координати: 49.50443, 24.00028

Грот Прийма на карті:

Використані джерела:

  1. Л. Мацкевий. Дослідження в печерному комплексі Прийма // Studia Archaeologica (1993)
  2. Л. Мацкевий. Підсумки досліджень палеоліту та мезоліту в печерах заходу України (2005)
  3. Л. Мацкевий, М. Лосик, Г. Панахид. Питання комплексного міждисциплінарного аналізу шарів енеоліту, ранньої бронзи та ранньозалізного часу з першого навісу Прийма І (2009)
  4. Захарчук О. Деякі аспекти стратиграфії та оцінки геоморфологічних умов печерних комплексів Прийма І і Львів VII (1996)
  5. Богдан Рідуш. «Ведмежі печери» на півдні Східної Європи (2014)

– Культурно-історичний, просвітницький портал “Спадщина Предків”