У 1988—1989 роках археологом І. К. Свєшніковим на розкопках в селі Звенигороді у Львівській області на місці давнього міста Звенигорода були знайдені три берестяні грамоти.
Грамота № 1 була знайдена 26 липня 1988 року в культурному шарі, що датується 1110—1137 роками. Вона складалася з трьох розірваних частин. Ці частини були складовими більшого документа, від якого залишилася лише його середина. На решті берестяної грамоти читається невеликий текст, що складається з закінчення слова «ънъ», цілої фрази і в кінці знака псі.
А. А. Залізняк переклав цілу фразу як «…а мені не потрібно сюди…», маючи на увазі, що не потрібно «щось надсилати». І. К. Свєшніков під «ънъ» припускав слово «гривънъ».
Наявність цієї грамоти свідчить про те, що в ті часи в Південній Русі існувала практика листування жителів з використанням березової кори.
Грамоту № 2 знайшли 28 липня 1989 року на інший садибі того ж місця і з тим же датуванням культурного шару, що і попередня грамота. Цього разу грамота збереглася цільним документом. На думку І. К. Свєшнікова, це діловий лист, що починається без типових важливих слів для Новгорода. Воно було відіслано з невідомого давньоруського міста, а адресатом був житель Звенигорода. А. А. Залізняк переклав цей текст російськю так:
«Від Говінової [тобто дружини Говіна] до Ніженця. Дай 60 кун лодієвих. Сказав Говін і подав на суд, а піп записав. А дай Луці. Коли не віддаси, то я у князя візьму отрока… і приїду, а то тобі в більше увійде»
Нежніч заборгував Говену 60 кун, після смерті Говена його вдова зажадала від нього повернути борг через Луку. При небажанні віддавати вдова погрожувала звернутися до князя і разом з його отроком витребувати вже велику суму. Згідно аргументації І. К. Свєшнікова, вдова Говена могла жити в Перемишлі, а князем в цьому випадку виступає Володар Ростиславич, князь в 1092—1124 роках. В цьому випадку лист можна датувати між 1110 і 1124 роками.
За припущенням В. Гупало, Нежніч міг бути господарем цього товару, так і власником будівлі, де було знайдено берестяну грамоту № 2. Цей документ демонструє, що Звенигород в той час також вів міжнародну торгівлю, а не тільки задовольняв свої внутрішні потреби.
Грамота № 3 знайдена в 1989 році на місці споруди з тими ж характеристиками, як і дві попередні грамоти. На цій грамоті зображені чоловік і буква «а». В даному місці були знайдені речі, в тому числі дерев’яну частину від відра, де було написано ім’я «Іоанъ». І. К. Свєшніков вважає, що власник цієї будівлі Іван використовував березову кору для тренування. Зображений чоловік має одяг, що нагадує одяг священика.
Всі три берестяні грамоти з 1994 року перебувають в Центральному державному історичному архіві України у Львові.
У 2008 році на розкопках стародавнього Буську на Львівщині було знайдено берестяну грамоту XII і згорток берести X століття. Обидва предмета виявлені на підлозі згорілих наземних будівель. Разом зі згортком також було знайдено кістяне писало. У випадку з грамотою, її вдалося розгорнути, але тексту на ній не виявлено. Були неодноразові спроби вченими розгорнути пакунок, але він був настільки законсервований гарячим попелом під час пожежі, що не існує можливості його розгорнути.
На київському Подолі в 2010 році знайшли берестяну грамоту. Її виявили археологи під час розкопок садиби А. Меленського, але береста виявилася без тексту. Раніше в Києві в 1960-х роках була знайдена кора з дитячими малюнками.