Історія органу Миколаївського костелу

  • admin
  • 08.09.2021
  • Коментарі Вимкнено до Історія органу Миколаївського костелу

3 вересня пожежа у костелі Святого Миколая у Києві знищила безцінний орган, встановлений рівно 40 років тому.

Сам костел збудований на початку XX століття, у радянські часи тут були господарські споруди і він занепадав, а оригінальний орган знищили. Але в кінці 1970-х років тут розмістили будинок органної і камерної музики.

Чим унікальний цей інструмент, як починалась його історія та яка мелодія пролунала на ньому вперше?

BBC News Україна поговорила з заслуженою музичною діячкою України Ольгою Дмитренко, яка була головною органісткою Національного будинку органної і камерної музики у Миколаївському костелів 1980-2004 роках.

BBC
Ольга Дмитренко

Автор фото, Olha Dmytrenko

Підпис до фото, Ольга Дмитренко за органом, якого більше немає

Коли грає органіст, музиканта не видно. Ми бачимо лише орган, неймовірно гарний інструмент, який повторює обриси храму.

Це – храм у храмі. Його звуки – диво, вони відштовхуються від купола й виникають наче самі по собі без участі людини.

Звучання труб органу підсилює весь простір храму або приміщення, де він стоїть, разом із людьми в ньому. Навіть те, як одягнені слухачі, впливає на акустику, якщо вони у легкому одязі, орган лунає одним чином, у зимовому – вже інакше.

У католицьких храмах орган зазвичай встановлюють під куполом або на хорах і його звуки линуть згори, наче це – голос Бога.

Перш ніж замовити орган, Арсеній Миколайович Котляревський, засновник і перший художній керівник тоді Республіканського будинку органної музики, попросив флейтистів та інших музикантів зіграти у різних частинах храму.

Найкраще музика лунала згори. Якби орган стояв на балконі, його звучання було би багатшим і яскравішим.

Але це були часи, коли навіть слово “Господи” у назві хоралів намагалися не вимовляти. А тому й елемент дива, притаманний органу, також намагалися усунути.

Глядачі мали бачити, як виходить артист, як він сідає за інструмент, відтворює нотний текст, і орган звучить. Саме тому орган й встановили на місці вівтаря, а не нагорі.

Оригінальний орган Костелу Святого Миколая, який стояв на хорах, не вцілив, від нього нічого не залишилося.

Але чому попри антирелігійну пропаганду орган все ж таки вирішили встановити у храмі?

Орган і костел мають і духовний зв’язок, й акустичний. Орган лунає у храмі набагато краще, ніж в інших приміщеннях. А звуки органу – це дійсно божественний голос. Коли він грає ніжно, це – наче вселенська туга, а коли гучноголосо – ніби провіщає катастрофу.

Костел без органу – порожній, а орган без оздоблення католицького костелу – просто музейний експонат. Арсеній Миколайович Котляревський це чудово розумів.

Встигнути до Олімпіади

Будинок органної і камерної музики планували відкрити до Літніх Олімпійських ігор 1980 року. Але не встигли й відкрили до XXVI з’їзду партії у лютому 1981-го.

Приміщення храму потребувало значної реставрації. Зведений під керівництвом Владислава Городецького римо-католицький костел освятили у 1909 році, а вже з 1917-го його зачинили.

У 1930-ті роки його використовували під склади, а потім у ньому був розташований Київський обласний архів.

Костел Святого Миколая у Києві

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Костел Святого Миколая у Києві пережив чимало пожеж і до реставрації 1980 року був у занедбаному стані

Архів сирів і горів – будівля костелу завжди страждала від близькості ґрунтових вод.

Коли перед початком реставрації ми увійшли всередину, костел був захаращений і чорний від плісняви.

У нижній частині храму велися розкопки, де виявили статую архангела Гавриїла, встановлену потім на балконі над входом храму.

Котляревський багато вивчав архівні матеріали, щоб відновити костел у його первісному вигляді.

Орган замовили у відомого тоді виробника – чеської фірми Rieger-Kloss, більшість органів тоді замовляли або у них, або в німецькій компанії Sauer.

Поява органу у Київському костелі стала своєрідним відродженням органобудівництва на наших землях і незабаром органи Rieger-Kloss з’явилися у багатьох містах України.

Саме встановлення органу – це окрема дивовижна історія. Спочатку представники фірми зустрічаються із замовником – керівником концертної зали.

Вони оглядають приміщення, топають, плескають – тобто вивчають його акустику й вирішують, якого розміру буде інструмент, скільки в ньому буде труб, які будуть регістри, тембри.

Потім вони повертаються до себе й виробляють усі деталі органу. Вони збирають його, щоби випробувати звучання, а потім знову розбирають. Орган транспортують у величезних фурах.

Майстри фірми Rieger-Kloss брати Вітасек

Автор фото, Olha Dmytrenko

Підпис до фото, Майстри фірми Rieger-Kloss брати Вітасек, які встановлювали орган у Костелі Святого Миколая

І ось нарешті він прибув до Києва з тодішньої Чехословаччини. Але майстри дуже здивувалися, коли побачили стан костелу. Вони не звикли працювати у бруді та пилу, а тут реставрація йде повним ходом.

Робітники, які займалися відновленням храму, журилися, що грибок нікуди не дінеться, його треба витравити, будівлю добре провітрити і лише потім проводити ремонтні роботи. Але часу на це не було, з відкриттям поспішали.

Органних майстрів ледь умовили залишитися. Орган закрили захисною плівкою – у першій половині дня працювали реставратори, а потім починали свою роботу органні майстри.

Їх була зовсім невеличка команда, але кожен відповідав за свою частину – хтось за столярку, хтось за труби, а хтось за електрику.

Коли причиною пожежі назвали коротке замикання всередині органу, багато хто здивувався.

Так, орган – дійсно духовий інструмент, тобто у ньому звучить повітря, але повітря у труби подає величезний мотор (раніше це робили вручну за допомогою міхів).

І храм ожив

Я впевнена, що храм і концертна зала можуть співіснувати. На Заході органні концерти і фестивалі проводять у діючих католицьких і лютеранських храмах.

Коли у Миколаївському костелі заграв орган, храм ожив. Я пам’ятаю, як зимовим вечором його вікна засвітилися, падав сніг і люди заходили у костел послухати музику.

Одним із перших творів, виконаних на органі у костелі Святого Миколая, була “Ода музиці” української композиторки Лесі Дичко.

Створення органу – не фабричне, не конвеєрне виробництво, а тому кожен інструмент – унікальний, як живий організм.

Орган

Автор фото, Olha Dmytrenko

Підпис до фото, Орган прибув у костел Святого Миколая в Києві

Орган потребує регулярного й складного догляду. Це тонкий інструмент, якому потрібна турбота й підтримка.

Я грала й була знайома з багатьма органами в Україні та Європі, встановленими й у костелах, й у концертних залах.

Мушу сказати, що у концертних залах за інструментом зазвичай краще доглядають, адже там є спеціально навчена для цього людина, а у костелах, на превеликий жаль, органи часто у занедбаному стані.

Є різні органи, на одних виконують переважно твори бароко, на інших – композиторів-романтиків, у них дещо інший набір голосів, більш вишуканий тембр.

Орган у Миколаївському костелі мав 55 регістрів, на ньому гарно звучав і Бах, і романтики, й сучасні твори.

У 2001 році його голос пролунав для папи Іоанна Павла II під час візиту до Києва.

Костел переживав важкі часи у 1990-ті. Тоді змінилося керівництво Будинку органної музики, прийшли люди досить далекі від мистецтва.

У нижній частині храму зробили бар, де грала “легка музичка”, й відкрили відеосалон з бойовиками й трилерами.

Наразі активно збирають гроші для відновлення костелу, але чи підуть вони й на новий орган?

Самому храму пожежа не завдала дуже великої шкоди. Насправді він вже страждав значно більше, від метро, від сирості й грибку, він давно потребував серйозного ремонту.

Цікаво, що сам вівтар, престол, уцілів, навіть тканина на ньому не згоріла. А орган – це жахливе видовище. Він не підлягає реставрації.

Комусь здається, що можливо це Бог поставив крапку, і тепер почнеться нове життя. А може це зовсім і не крапка, а маленька кома, й Бог дивиться на те, що буде далі, що робитимуть чиновники, артисти, парафіяни, священники. Чи вчинять люди гідно?

Мене іноді запитують, що важливіше – орган і музика чи богослужіння, проповідь. Так не можна ставити питання. Орган і костел – це єдиний організм.

костел

Автор фото, facebook.com/StMykolayParish/

Підпис до фото, Орган, вартість якого оцінюють у понад один мільйон євро, не підлягає реставрації

Я була у костелі після пожежі. Враження – дуже важкі, я не могла спати після цього. Цей орган – моя молодість, він як живий.

Якось Арсеній Миколайович згадував часи, коли боролися з церквою і палили органи. Він сказав тоді, що органи плакали як діти. Повітря потрапляє у труби і видає звук, що нагадує дитячий плач.

Але він ніяк не міг передбачити, що орган Будинку камерної музики, його випестуване дитя, зазнає такої ж долі.

  • Вікторія Приседська
  • BBC News Україна