Іван Труш. Європейські тенденції в українському мистецтві.

Художник Іван Труш залишив велику мистецьку спадщину – понад 6 000 творів. Портрети, пейзажі, в яких він відтворював свої почуття (імпресії).

Хоча сам художник вважав себе реалістом, але в його творчості відчутний вплив імпресіонізму, вміння вхопити та передати перше враження.
Іван Іванович Труш народився 18 січня 1869 року на хуторі Висоцько (нині – Бродівський район Львівської області) у родині кравця, який був справжнім майстром свого ремесла.
Закінчивши у 1881 році початкову чотирикласну школу, Іван продовжив навчання у вищій реальній гімназії, тут поряд з іншими предметами велику увагу приділяли малюванню.

У 1891 році Іван Труш вирушив до Кракова, де відвідував Школу красних мистецтв, яка з 1900 року перетворилась на Академію образотворчих мистецтв імені Яна Матейка. Щоб заробити на навчання та життя, молодий художник на замовлення малював портрети та пейзажі. Згодом через скрутне становище, Іван Труш поїхав до Відня, де записався як вільний слухач до Академії мистецтв – він міг слухати лекції, працювати в бібліотеці, але не мав права скласти іспити та отримати диплом. Через три тижні молодий художник повернувся до Кракова, в житті Академії відбулись значні зміни. Академію очолив видатний польський художник-аквареліст Юліан Філат, на останніх курсах викладачами Івана Труша були відомі художники-імпресіоністи Леон Вичуловський та Ян Стініславський. Останній у 1891 році відвідав Париж, де захопився живописом Клода Моне, Каміля Піссаро та Альфреда Сіслея. І професора, а разом з ним і студентів захопила здатність імпресіоністів передавати загальне враження від природи, також він поєднував теоретичні зайняття з практикою на пленері. Від своїх вчителів молодий художник перейняв вміння зображати красу природи при різному освітленні.
Під час навчання у Кракові Іван Труш почав товаришувати з іншим художником Олексою Новаківським, який теж був студентом Академії, письменником Василем Стефаником, люблячи відвідувати театр та Краківську оперу, особисто познайомився з Соломією Крушельницькою, якав той час співала столиці Польщі.
У 1891 році Іван Труш створив та очолив перше об’єднання художників Галичини «Товариство для розвою руської штуки», метою якого було об’єднати митців Західної України та пропагувати їх творчість, у 1905 році за допомогою Івана Франка заснував Товариство прихильників української літератури, науки і штуки.
У 1897 році Іван Труш закінчив Академію та його твори були відзначені двома срібними та однією срібною медалями. У 1899 році у Львові з успіхом відбулась перша персональна виставка творів Івана Труша, після якої поціновувачі мистецтва почали називати його «жрець сонця» через те, що картини вабили яскравими фарбами та були ніби осяяні сонцем. Згодом Іван Іванович брав участь у виставках українських і польських митців у Києві, Кракові, Варшаві, Лондоні, Відні, Софії.
Після виставки художник отримав пропозицію від Наукового Товариства імені Тараса Шевченка створити цілу низку портретів відомих особистостей – Дмитра Антоновича, Миколи Лисенка, Івана Нечуя-Левицького, Івана Франка, Лесі Українки і з цією метою вирушає на Наддніпрящину. Іван Іванович писав не просто портрети, в своїх творах він відтворював характер моделі.
У 1900 році художник почав писати портрет Лесі Українки для якого вона особисто позувала і приїздила до Київського міського музею старожитностей та мистецтва (зараз Національний художній музей України). Поетеса та художник потоваришували, у квітні 1901 року Леся Українка побачила свій портрет, який вона вважала занадто офіційним.
Іван Іванович створив два ідентичних портрети, згодом репліку придбав польський граф Леон Пінінський. Зараз портрети знаходяться в музейних колекціях – Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького та Національного художнього музею України. Поетеса обурювалась, що її портрет зберігається у приватній колекції і припинила спілкуватися з художником.
В цей період Іван Труш познайомився зі своєю майбутньою дружиною, двоюрідною сестрою Лесі Українки та донькою Михайла Драгоманова – Аріадною. У шлюбі народилося четверо дітей. Сини стали видатними спортсменами, а донька Аріадна – мистецтвознавцем.
Пізніше пасивність львівської публіки вразить Труша і про це він у 1905 році напише статтю в першому мистецькому часописі Східної Галичини «Артистичний вісник», який видавав разом з відомим композитором Станіславом Людкевичем. Іван Труш проводив публічні лекції з мистецтва та літератури, був критиком та публіцистом – автором статей про творчість Тараса Шевченка, Порфирія Мартиновича, Василя Верещагіна, автором оглядів виставок, які відбувались у Львові.
Молодий митець цікавився не тільки живописом, він досконало володів німецькою та класичними мовами, розумівся на європейській літературі та філософських трактатах.
Того ж року художник написав роботу «Захід сонця у лісі», яскраве жовте сонце притягує увагу глядачів. До цього мотиву Іван Труш ще буде повертатися. У 1905 році став ініціатором проведення у Львові першої художньої виставки,учасниками якої стали київські та львівські художники і яка пройшла із успіхом. Ще за життя художника мати його картину в колекції було ознакою аристократизму та інтелігентності.
Родинний будинок на околиці Львову – Францівка художник будував сам, взявши кредит, який виплатив за рік до смерті. Квіти і рослини були посаджені за композиціями господаря, Іван Іванович не писав зрізані квіти.
Іван Іванович був завзятим мандрівником – дуже любив зображати Україну – Гуцульщину, Дніпро (присвятив понад 180 творів), бував закордоном – Італія, Єгипет, Палестина, звідусіль він привозив численні пейзажі та жанрові картини. У Львові улюбленими місцями художника були Стрийський парк та Високий замок.

Крізь всю творчість митця пройшов образ самотньої сосни, з якою порівнювали самого автора. Над триптихом «Сосна» він працював 16 років. Художник проводив аналогії між характером людини та станом природи.
Останні десять років життя Іван Іванович оглух і провів у тиші, але не полишав пензля. Художник помер від тяжкої хвороби 21 березня 1941 року.
Роботи митця зберігаються у музеях Львова, Одеси, Києва, є твори Івана Труша і в колекції Чернігівського обласного музею Григорія Галагана. Ці твори Іван Іванович написав на початку XX ст. – «Дуби», «Квітучий кущ», Кипариси», і коли на їх дивишся, то радієш красі природи та яскравим барвам.

Підготувала – Острякова Олександра – старший науковий співробітник Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана.