МУДРІСТЬ ПОЛІЩУКІВ.

9.ПОРІГ

 

«Без Бога ні до порога»

(Народна приказка)

Майже кожен українець знає цю мудру приказку. Але мало хто задумувався, над тим, чому люди не кажуть: «Без Бога ні до хвіртки (ні до воріт)»? А саме всі примовляють «…до ПОРОГА». Що ж являє собою така не примітна, на перший погляд, невелика деталь української хати?

Академічний тлумачний словник української мови пояснює, що це  «дерев’яний брус, закріплений на підлозі під дверима». (Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 259)

Поріг – це кордон твоєї оселі, твоєї фортеці. Не дарма ж кажуть: «Мій дім – моя фортеця». А у своїй хаті своя сила, своя правда і воля святая. У своїй хаті і стіни тебе захищають, і рідні тобі допомагають. А ще захищає тебе Бог, Творець. І душі наших предків.

Символіка ПОРОГУ багатогранна. Поріг обмежував зону «свого», освоєного людського простору  й водночас означав сусідство з «чужим», неосвоєним, а тому небезпечним простором. Поріг, як і інші символічні кордони (межа, перехрестя), що розділяли «свій» і «чужий» локуси, не належав жодному з просторів, мав яскраві ознаки  пороговості, що характеризувалося позицією «ні тут, ні там»,- переконана київська дослідниця Ірина Ігнатенко.

У щоденному житті існувало багато заборон, пов’язаних із порогом: не дозволялося сідати або ставати на поріг, вітатися через нього. Вірили, що під порогом чаклуни або лихі люди закопують магічні предмети, аби нашкодити господарям. Тому під поріг клали обереги: сіль, свячене зілля, осикові прути, підкову тощо.

Аби символічно зупинити нечість, не дати можливості увійти в хату, поріг обсипали маком, освячений магічним зіллям.

(Ірина Ігнатенко. Чоловіче тіло у традиційній культурі українців.-Харків, 2016,-С.122)

З давніх давен поріг вважається місцем де перебувають предки, й пов’язано це вірування з первісним звичаєм – ховати померлих в хаті під порогом.

Коли я веду групу на екскурсії, часто нагадую відвідувачам: «Обережно, поріг, нагинайте голову». Вони слухняно нагинаються і запитують:

  • А чому поріг такий високий і так низько зроблені двері, що потрібно нагинатися?
  • А тому, -відповідаю їм,-  що під порогом ховали першого господаря цієї оселі, який збудував хату. Тому і кланялися йому завжди. З цих переконань пішла низка обрядів та звичаї пов’язаних з порогом та покликаних виразити повагу до предків та заручитися їх підтримкою.

На весіллі також не минали обряди з ПОРОГОМ. Переступати поріг молодята повинні обов’язково правою ногою. Також з цими переконаннями пов’язана традиція переносити наречену через поріг хати нареченого, аби не потривожити духів предків, щоб вони не наробили лиха молодій господині.

 

Біля порогу проходив обряд єднання двох родин в весільному дійстві для цього мати нареченої та сестра молодого ставали на поріг правою ногою, об’єднували вогні запалених свічок, цілувалися й лише після цього обряду в дім заходив посах нареченого та сідав на покутті.

 

 

При проведені похоронного обряду також збереглася традиція тричі стукнути домовиною об поріг, коли виносять мерця в останню путь, символізувавши тим самим прощання зі своїм земним домом та родичами. А для того щоб душа покійного спокійно спочивала в потойбічні й не турбувала живих зарубували поріг з боку від середини дому.

Цікаво, але всі ми звикли від дідів-прадідів підмітати оселю від порога до покуття, й ніхто практично не задумується чому саме так. Пояснення такого звичаю доволі просте, підмітати так треба, аби добро та талан йшли в хату, а не з хати. Також з порогом пов’язані деякі звичаї та дійства спрямовані за оберігання малих дітей від впливу лихих сил. Так перед тим як нести дитину на хрещення, мати клала немовля на поріг, застеленій перед тим, та тричі переступала через нього. Після того дитину брала кума, перехрестивши дитину та йшла в сіни, де під порогом лежав ніж, переступала поріг сіней. Ніж з під порогу хтось підіймав та подавав матері через вікно, таким чином дитя замовлялося від лихого. Дітей, які часто плакали та були не спокійні купали на порозі задніх дверей.

Для того щоб захистити дім від відьом до порога прибивали осикову палицю. Також в деяких регіонах існував звичай вирізати на порозі хреста щоб вберегти оселю від злодіїв. А в селах на Закарпатті, котрі межують зі Словаччиною, існувала традиція задобрювати духів відрубуванням голови півня на порозі.

Часто і тепер можна побачити прибиту ПІДКОВУ над порогом. Ця річ уособлює в собі роль оберега і талісмана на вдачу та добробут. Підкова символізує багатство, достаток і інші матеріальні блага. А також охороняє і оберігає будинок від злих сил.Така традиція повелася з тих часів, коли коні відігравали важливу роль в житті людей, коли вони виступали головною ознакою заможності та значущості в суспільстві. Саме тоді, даруючи підкову малося на увазі побажання успіху, достатку, щастя та вдачі. Але не всі знають, якою стороною потрібно вішати підкову.

(https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/ukrajinska-hata-vidomi-ta-nevidomi-fakti-po-zhitlo-ukrajintsiv/)

Якщо підкову прибити кінцями вгору, то вона буде працювати як магніт, і в домі завжди буде присутній багатство, стабільність і прибуток. Також буде притягнута любов і щастя в сім’ю. МИ наглядно бачимо, що вона має всі ознаки кошика, куди потрапляє добро і щастя, яке  не висипається.

Якщо прибити ріжками вниз, то будинок буде захищений від бід і горя. І щасливий буде кожен мешканець будинку.

Важливо! Якщо підкова повішена зовні, то вона захищає, а якщо всередині, то притягує в будинок все хороше.

Але навіть фахівці з фен-шую дотримуються думки, що підкова повинна висіти ріжками вгору. Так вона символізує чашу, а відповідно щастя і благополуччя буде в будинку накопичуватися. Тобто, добро і щастя не висипається, а буде накопичуватися. (https://blox.com.ua/iak-pravylno-vishaty-pidkovu-v-budynku.html)

Переконливим доказом політичної поразки лідера Помаранчевого майдану є його символіка, у якій було закладено крах і падіння.

Отже, «без Бога не до порога!».

 

 

Олександр Середюк,

засновник музею-скансен і автор експозиції,

член Національної спілки краєзнавців України

Від admin