Майже тисячоліття тому яйце вважалося символом сонця, його пов’язували з відродженням природи та життям. Писанки – яйця, розписані поливою різних кольорів, стали частиною слов’янської обрядовості.
Поливʼяні писанки були порожнистими, з кулькою всередині, тому їх ще називали брязкальцями. Одні дослідники вважають писанки дитячими іграшками, інші — надають їм культового значення.
✨ Полив’яні писанки з колекції Національного музею історії України — справжні зразки керамічного мистецтва, хоча виготовляли їх зі звичайної глини.
Вважається, що виробництво керамічних писанок з’явилося як побічне під час виготовлення полив’яних плиток для оздоблення стін і підлоги храмів та палаців. Створення таких писанок було доволі складним і потребувало значної майстерності. Виготовляли їх зі звичайної гончарної глини стрічковим способом, а після випалювання покривали непрозорою поливою. Переважно використовували зелені, буро-коричневі та чорні поливи. Зазвичай зустрічається розпис у вигляді фігурних дужок, що вкривають поверхню яйця. Іноді розписували звичайними смужками, що оперізували писанку в кілька рядів.
Є усталена думка, що зелені та буро-коричневі писанки, прикрашені фігурними дужками, виготовляли в майстернях Києва та Білгорода. Вірогідно, вони пов’язані з виробництвом полив’яних плиток з подібною орнаментацією. В Києві, на Старокиївській горі, були знайдені ллячки для поливи та нанесення узору. Подібні писанки були поширені в Середньому Подніпров’ї, відомі знахідки київського імпорту в Латвії, Польщі, в пониззі Дунаю. Розповсюдження писанок припадає на 11–12 століття. В культурних шарах другої половини 12– 13 століть такі знахідки трапляються рідше.

 

Від admin