Не вступаю у дискусію про Булгакова, бо все давно вже сказав на цю тему, в тому числі років 12 тому в ефірі загальнонаціонального ТБ, коли за ідеологію в уряді відповідав булгаківець Табачнік.
Тоді був великий ефір, бо случілось бальшоє культурноє сабитіє — у Києві проходили зйомку серіалу «Біла Гвардія».
Приїхав режисер з Москви, десант русскіх звьозд і сам великий гуру кієвлянін продюсер Роднянський. І під них цілий ефір в прайм-тайм.
Я був юний, гарячково радикальний, сам один проти цілого загону бальших людєй с Москви та їх малороських підспівувачів. Але вийшло ніби непогано. Роднянський одразу зайшов с казирєй: «маладой чєловєк, а ви вообще роман чіталі? А чєм заканчіваєтся?».
«Білу гвардію», як і майже всього Булгакова я прочитав ще в шкільному віці, хоч це було і не типово для нашої родини.
Батько віддавав очевидну перевагу західній культурі, а все совіцьке вважав синонімом слова лайно. Тому я дивився фільми «Апокаліпсис сьогодні», «Таксист», «Громадянин Кейн» та «Сунична галявина» сумарно раз двадцять, а «Іронію судьби» жодного разу.
Булгаков, звичайно, не проходив в одній категорії з відвертим совком, він навіть багато в чому був антисовітським, але із товаришем Сталіним його єднала проста і зрозуміла всім русскім людям річ — українофобія.
І не треба розповідати, що він не був українофобом. Був. Почитайте «Киев город», якщо «Білої гвардії» недостатньо. Всі сьогоднішні українофобські мемчики написані Булгаковим ще сто років тому. Дуже смішно, коли сьогодні його дехто записує в українці. Булгаков був би в шоці.
Булгаков вже програв. Київ український. Це незворотній процес.
Як і передбачав засновник правого сіонізму, друг Петлюри і сучасник Булгакова Жаботинський — одного дня на вулицях Києва і Одеси не будуть розуміти російську мову.

Від admin