У Музеї Вікторії й Альберта у Лондоні – найбільшому у світі музеї декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну – наступного року експонуватимуть старовинні ворота з Києво-Печерської лаври.
У 1973 році в Музеї мистецтв округу Лос-Анджелес (LACMA) проходила виставка під назвою «Монументальне срібло». Одними з найвидовищніших експонатів виявилася пара масивних, розкішно оздоблених старовинних воріт.
У 1990-ті його колекція була передана Британії, й з того часу ворота є частиною експозиції лондонського Музею Вікторії й Альберта. Що про них відомо і як вони потрапили до рук іноземців?
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Царськими, або Святими вратами називаються центральні двостулкові двері іконостаса, що ведуть до престолу у вівтарі. Вони символізують собою ворота раю. Зазвичай на них зображені чотири євангеліста й Благовіщення як символ того, що райські врата знову стали відкритими для людей. У православному обряді святі врата мають велике значення.
На відміну від північних і південних ворот іконостаса, царські врата відкриваються лише для урочистих виходів або інших, описаних уставом, моментів богослужіння. Коли ієрей або диякон відкриває їх, парафіяни роблять поясний уклін. Також і проходячи повз врата, віруючі зазвичай кланяються й роблять хресне знамення. Під час богослужіння у Святі врата дозволено входити лише священнослужителям.
Царські врата з Борисоглібського собору в Чернігові, яким опікувався Іван Мазепа. Початок XVIII ст. Срібло з позолотою. На нижній накладці – герб Мазепи
Mykola Swarnyk / Wikimedia Сommons
Оскільки царські ворота є смисловим центром іконостасу, їх оздобленню в усі часи приділялася велика увага. Над ними працювали найкращі майстри, й ці шедеври золотарства вражали своєю пишністю і красою.
З 1920-х років в СРСР, у складі якого була й Україна, велась активна атеїстична пропаганда. Майже всі пам’ятки, хіба що крім на щастя вцілілих воріт Борисоглібського собору, зазнали знищення чи руйнації. Деякі були відновлені, а деякі взагалі опинилися за кордоном. Саме так сталося з вратами з Хрестовоздвиженської церкви та з церкви Різдва Богородиці.
Царські врата Хрестовоздвиженського храму Києво-Печерської лаври
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Хрестовоздвиженська церква, або церква Воздвиження Чесного Хреста
Господнього, постала над Ближніми печерами у 1700 році. Будували її коштом козацького полковника Павла Семеновича Герцика. Облаштуванню сакрального простору храму опікувався й Архімандрит
Києво-Печерської лаври Зосима Валкевич.
Срібні царські врата розміром 271×125.7 см, повністю вкриті позолотою, встановили у храмі в 1784 році. Вони мають складний іконографічний сюжет. На шести медальйонах карбовані біблійні сцени найголовніших християнських свят.
Це робота Олексія Тимофійовича Іщенка, на той час одного з найуспішніших і найбільш майстерних сріблярів Києва. Він мешкав на Подолі й, разом з підмайстрами та учнями, виконав для Лаври багато замовлень. Помер 1811 року.
Фрагмент царських врат. В нижній частині зображені цар Давид і старець Єссей
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Ще одна пам’ятка українського бароко – Церква Різдва Богородиці Києво-Печерської лаври – була збудована в 1696 році на кошти козацького полковника Костянтина Мокієвського, двоюрідного брата Івана Мазепи.
Царські врата у святині встановили також у 1784 році, але автором цього шедевру був інший видатний київський золотар – Григорій Чижевський.
Срібні карбовані ворота частково золочені, мають зображення сцен Благовіщення, Входу до Єрусалиму і чотирьох євангелістів. Розмір виробу – 232,4×102,9 см.
Срібні царські врата церкви Різдва Богородиці Києво-Печерської лаври
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Лавру закрили з приходом більшовиків, у вересні 1926 року було прийнято постанову про визнання її історико-культурним державним
заповідником. Царські врата Хрестовоздвиженського храму були розібрані і передані у до колекції новоствореного «Всеукраїнського музейного містечка». Так само вчинили й з вратами церкви Різдва Богородиці.
Попри це, радянська влада не гребувала продажем сакральних пам’яток закордон, зокрема в якості срібного лому. Так у 1930-ті роки царські врата обох святинь переходять у приватні руки.
Царські врата церкви Різдва Богородиці. Фрагмент
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Галерея J & S Goldschmidt була заснована у 1863 році й мала гарну репутацію в Європі та поза її межами. Підприємство мало філії у Франкфурті-на-Майні та Берліні, але у 1930-х роках їх довелося поспіхом закрити через політику нацистів щодо усунення євреїв від торгівлі творами мистецтва.
Пару лаврських святих воріт тогочасні власники галереї, Юліус та Артур Гольдшмідти, продали у 1935 році. Їх придбав американський колекціонер Вільям Рендольф Герст. Врата золотаря Іщенка – за 2750 доларів, ворота роботи Чижевського – за 3300 доларів.
В 1960 році українські пам’ятки викупив у Герста галерист на ім’я Рубі Блек. Наступним їх власником став англієць Френсіс Стонор. Нарешті, у 1972 році, через лондонську галерею S.J. Phillips, ворота опинилися в колекції Розалінди й Артура Гілберт.
Артур та Розалінда Гілберти були підприємцями у сфері моди у воєнному Лондоні. У 1949 році вони переїхали до Лос-Анджелеса, де Артур став успішним забудовником. Власну колекцію подружжя почало збирати у 1960-х роках, коли жили в Беверлі-Гіллз. У 1996-му їхні твори передали у дар британській нації, а у 2008-му – у Музей Вікторії та Альберта. Нині колекція налічує близько 1200 предметів.
У вересні 2026 році в британському музеї відбудеться конференція присвячена питанню сучасної української спадщини крізь призму матеріальної культури.
Про ворота буде обговорено на конференції, яка відбудеться у вересні наступного року у музеї Вікторії та Альберта, де буде розглянуто минуле та сучасне української спадщини крізь призму матеріальної культури.
Музей Вікторії та Альберта – найбільший у світі музей прикладного мистецтва, декоративного мистецтва та дизайну. Його заснували у 1852 році та назвали на честь королеви Вікторії та принца Альберта. Колекція установи 2,8 мільйона предметів культури Європи, Північної Америки, Азії та Північної Африки.
