Розповідаємо про залаштунки та особливості роботи об’єднаної протиповітряної оборони Альянсу

В медіа-просторі іноді можна зустріти уявлення про те, що НАТО має сучасну об’єднану протиповітряну оборону, яка забезпечує ледь чи не 100-% збиття повітряних цілей противника. На відміну від системи ППО воюючої України, де й досі валова частина ЗРК – радянського зразка. Але такий набір уявлень не можна назвати повністю вірним.

Почнімо з того, що “об’єднана протиповітряна оборона” НАТО – це по суті просто збірна сума засобів ППО усіх країн-учасниць Альянсу, котрі підпорядковуються як і Центру об’єднаних повітряних операцій НАТО (САОС) в німецькому Удемі, так і керівництву національних збройних сил. Система протиповітряної оборони кожної з країн НАТО може демонструвати різний рівень ефективності. Про що, наприклад, свідчить визнання Польщі, що НАТО в своєму нинішньому стані взагалі б не впоралось би із масованим ракетним обстрілом, який наприклад провела РФ проти України 10 жовтня 2022 року.

E-3 Sentry AWACS в супроводі F-16, ілюстративне фото з відкритих джерел
E-3 Sentry AWACS в супроводі F-16, ілюстративне фото з відкритих джерел

Робота “об’єднаної протиповітряної оборони” НАТО може мати й “рутинний” формат, який в Україні не привертає особливої уваги. І тут мова не лише про місію “повітряної поліції” в небі над країнами Балтії, але й наприклад про місію країн НАТО по прикриттю комплексами Patriot повітряного простору Словаччини, яка віддала ЗСУ свій єдиний комплекс С-300.

Врешті, історія про розміщення Німеччиною двох батарей “Петріотів” на території Польщі – це приклад як і роботи об’єднаної ППО НАТО, так і насправді про фактичну активацію 5-ої статті статуту Альянсу. За якою одна країна-учасниця блоку послала свої (зенітно-ракетні) війська для захисту території іншої країни-учасниці блоку. Хоча для нас зі сторони все виглядало так, що Берлін просто через власну нерішучість “зажав” поділитись із Україною вкрай важливими комплексами протиповітряної оборони.

Головне завдання Patriot - захист авіабаз, фото - DoD US
Головне завдання Patriot – захист авіабаз, фото – DoD US

Система протиповітряної оборони НАТО має один елемент, спільний одразу для всіх країн-учасниць Альянсу. І це – флот в 17 літаків радіолокаційного дозору (AWACS) типу E-3 Sentry, парадоксальним чином “приписаний” до країни, що не має власних авіабаз та взагалі повітряних сил, розповідає портал Oryx.

Тут мова про Люксембург, який із військової авіації має лише один військово-транспортний А400М, що служить в складі спільної з Бельгією транспортної ескадрильї, та два гелікоптери H145M (у спільному використанні з поліцією).

Люксембург готує до відправки своїм літаком А400М партію військової допомоги для України, березень 2022 року, фото з відкритих джерел
Люксембург готує до відправки своїм літаком А400М партію військової допомоги для України, березень 2022 року, фото з відкритих джерел

Зрозуміло, що по факту флот літаків AWACS НАТО розміщений на аеродромах інших країн-учасниць Альянсу. Просто Люксембург, очевидно, виявився зручною “країною прапору” через свої проактивні оборонні зусилля на зовнішній арені, та “зразково-показовий” пацифізм у внутрішньополітичному житті. Який однак не завадив Люксембургу надати вагому підтримку ЗСУ у війні проти РФ, зокрема, значні обсяги боєприпасів до радянських зразків зброї, яку ця невелика країна просто викупила для України.-https://defence-ua.com/army_and_war/usi_litaki_awacs_sil_nato_pripisani_do_krajini_bez_vlasnih_aerodromiv-10090.html

Наявністю власних літаків радіолокаційного дозору для протиповітряної оборони може похвалитись доволі обмежена кількість країн НАТО. The Military Balance 2022 говорить, що США мають 31 літак E-3 Sentry різних модифікацій, Франція – два палубні E-2C та E-3F Sentry, Туреччина – чотири літаки типу Е-7, Велика Британія – три E-3D Sentry (хоча у відкритих джерелах є інформація, що в 2022 році всі літаки британці уже продали до Чилі).

E-3 Sentry AWACS, ілюстративне фото з відкритих джерел

Від admin