У музеї Шевченка в Києві відкрилась масштабна виставка творів заслуженого художника України В’ячеслава Гутирі.
Він народився у Бахмуті, живє у Краматорську, а  творить у селі під Святогорськом.
Вячеслав Гутиря обожнює степ, його кольори, повітря, краєвиди. Він – неперевершений романтик донецького степу. Степ- це його життя. Його Муза.
Основна колористика його творів – жовта, зелена, коричнева та блакитна палітра – кольори безкінечного степу та безмежного літнього неба.
Його жінки- витончені і в той же час сильні берегині. які в мінливому та ворожому степовому просторі  лелеять  своїх дітей у коконі свого матринства.
Його мудрі святі нагадують  про закони життя та їхні наслідки.
Один із героїв   – тендітний, неземний хлопчик – онук, який виріс біля дідової мольберта. З часом він теж взяв пензель і почав фантазувати.
Здавалось, життя пливе  законами степу: морозну вітряну зиму змінює  скоротечна квітуча весна, потім приходить палке тягуче літо, а за ним довгожданна затишна осінь. І так по колу. Але наступив 2022 рік.

Український степ  завжди вабив загарбників. Ковиловим шляхом до неньки –України приходила  не одна чорна орда, несучи смерть, розруху, сльози, горе.
І в 21 столітті лихо не оминуло Донецькі степи.
Село Гутирі опинилось під окупацією. У  будинку художника  осколки пробили дах, вирвали пів стіни. В’ячеслав з родиною і тваринами дивом вирвався на вільну територію. Його дітища, мистецькі твори, сховали і зберегли сусіди.Після окупації колекцію вдалося вивезти. Тепер вона знаходиться в музеї Шевченка у Києві до 24 листопада.

Що далі?
“Хочу додому, – сказав Гутиря. – Там моє коріння, там моє натхнення. Моя Скіфія”.
Колекцію планує залишити в Києві. Шукає приміщення. Можливо, є сенс музеям взяти її на тимчасове зберігання? Може хтось наважиться.
Донецький степ має право на мистецьку увагу.

Н.Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України»