Маріуполь сьогодні знають передусім через трагічну оборону «Азову». Це страшна, відкрита рана України — кровава й невмируща.
Але мало хто знає, наскільки Маріуполь був красивим. Перлина Азовського моря. Місто Марії. Сонячне, старовинне, затишне. Гостинне до кожного, хто вміє бачити серцем.
Місто, що зародилося з козацької паланки, розквітло завдяки грецькій громаді, набрало сили в ХХ столітті й завжди жило не лише заводами, а й культурою.
Маріуполь був наповнений старовинною архітектурою, запахом чебуреків і… вітражами. Саме вони робили його особливим: кольорові “вікна” в палаці культури, театрі, освітніх закладах, крізь які заходило сонце — маленькі портали світла посеред бетону.
19 листопада 2025 року у Національному музеї літератури України відбулося відкриття виставки «Обережно, крихке!» — присвяченої маріупольським вітражам, одному з найпоетичніших і водночас найвразливіших жанрів монументального мистецтва.
В основі експозиції — фотопроєкт маріупольського фотографа та журналіста Івана Станіславського, який встиг задокументувати ці унікальні вітражі ще до їхнього знищення. Це не просто фото — це докази. Це пам’ять. І це ще й обіцянка, що Маріуполь знову буде живим і яскравим.
Організатором виставки стала культурна команда «Місто Марії» Маріуполь – туристичне місто — спільнота маріупольців у вигнанні, які продовжують зберігати культурну спадщину та ідентичність свого міста.
Для них ця виставка — не про ностальгію, а про відповідальність. Бо коли дім зруйновано, спадщина стає єдиною пам’яттю, яке дає надію на продовження життя.
«Ця виставка — частина великої історії про збереження нашої монументальної спадщини. Маріупольське мистецтво сьогодні стає не лише пам’яттю про зруйноване, а й мовою спротиву російській пропаганді», — зазначають організатори.
Це не історія про кінець. Це історія про повернення. І кожен промінь, що пробивається крізь маріупольський вітраж, говорить саме про це.
Наталка Іванченко