У Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького відкрили виставку “Борис Возницький. Пам’ять і час” до 100-річчя від дня народження свого патрона, визначного музейника, Героя України Бориса Возницького. Цю дату спільнота – зокрема й у Львові – відзначатиме 16 квітня. Ім’я багаторічного директора Львівської галереї мистецтв, який віддав роботі в галереї 50 років життя, є сьогодні яскравим символом порятунку національної спадщини.
Як нагадав генеральний директор галереї Тарас Возняк, коли Борис Возницький перейняв галерею, то це був не дуже великий музей, що називався “Картинною галереєю” і площа якого зводилася до Палацу Лозинського, де Борис Григорович мав свій кабінет. Але впродовж тих 50 років його роботи до галереї додалися Олеський, Золочівський замки, музеї Пінзеля, “П’ятничанська вежа”, “Русалка Дністрова”, музей модерної скульптури Михайла Дзиндри, музей-заповідник Маркіяна Шашкевич, храм Івана Хрестителя та інші. Він перетворив галерею на найбільший музейний комплекс України, що включав десятки філій і пам’яток архітектури.
За словами наукової співробітнці галереї Соломії Вівчар, у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття українська музейна справа зазнала глибоких трансформацій, пов’язаних як із політичними змінами, так і з переосмисленням ролі культурної спадщини в суспільстві. І однією із ключових постатей цього процесу саме і став Борис Возницький – мистецтвознавець, музейник і організатор культури, плідна діяльність якого визначила розвиток музейної інфраструктури Західної України.
У галереї наголошують – Борис Возницький очолив їхню установу у 1962 році.На момент його приходу на посаду керівника колекція налічувала близько 8 тисяч експонатів (переважно творів західноєвропейського мистецтва). А за час його діяльності зросла до понад 60 тисяч творів мистецтва. Завдяки зусиллям Возницького було врятовано десятки тисяч творів мистецтва, що становлять сьогодні значну частину музейного фонду України. І це діяльність, що часто здійснювалася в умовах адміністративного тиску або байдужості, що свідчить як про рівень особистої відповідальності, так і про високу професійну етику музейника.
Завдяки дослідженням і зусиллям Бориса Возницькогоздійснено атрибуцію творів, сформовано цілісне уявлення про регіональну барокову школу, популяризовано українське барокове мистецтво на міжнародному рівні.
“Бориса Возницького можна вважати архітектором музейного простору України, – кажуть його колеги. – Фактично він перетворив музей із пасивного сховища на живу систему культурної пам’яті”.
Зміст виставки склали автентичні предмети з кабінету Бориса Возницького( зокрема його робочий стіл, документи та великий годинник, що відмірював час його невтомної праці) портрети цього видатного чоловіка у різних матеріалах авторства багатьох відомих митців України.
Варте уваги, що це – не єдина подія, якою вшановують цього року особистість Бориса Возницького. Тематичну урочисту академію та спеціальне погашення марки провели у Бережанському замку. Свого часу Возницький доклав багато зусиль, щоб врятувати те, що залишилося в замку після варварства “совітів” у 50-60-х років (окрема чудові роботи бережанського майстра Йогана Пфістера у замковій каплиці Синявських).