Українські журналісти знайшли ще одну сенсацію Ермітажа!

Мова піде про основний морський прапор Січі.

Розмотуючи клубок довкола загадок запорожців, зосереджених у секретних фондах Ермітажу, ми виділили одну, яка породила кілька легенд і красивих романтичних історій кохання.

Отож, незадовго до знищення останньої Січі, козаки виготовили один з головних своїх прапорів – морський козацький прапор. Разом з іншими козацькими регаліями, він потрапив до закритих фондів Ермітажу, де стараннями російських музейників, гарно зберігся, хоча, чомусь, недоступний звичайним відвідувачам і українським дослідникам. Але, то інша тема.

На початку минулого століття, у Петербурзі жив свідомий українець і щирий патріот Микола Макаренко. Ця людина здійснила справжній громадянський і науковий подвиг. Працюючи в Ермітажі і інших музеях, він знайшов і описав чимало українських речей. Як повідомила директор Музею гетьманства Галина Ярова, у 1917 році Макаренко, описав, сфотографував і видав книгу про 14 унікальних козацьких прапорів Ермітажу. У тому числі – морський козацький прапор.

Ми проконсультувалися з відомим істориком, заступником директора Національного заповідника «Хортиця» Максимом Остапенком, який знайшов і оприлюднив сенсаційний наказ Сталіна №2, про передачу незалежній Україні козацьких регалій з музеїв Росії, з переліком. Дуже ймовірно, що до появи того наказу був причетний Микола Макаренко, бо на той момент він був найобізнанішою людиною у тій справі. Та і діяльність Українського революційного комітету Петербургу, чекає своїх дослідників…

-Скоріш за все, десь у ті роки, за ініціативою Макаренка, було зроблено кілька висококласних копій козацьких прапорів.- впевнена шеф-редактор журналу “Музеї України” Наталка Іванченко, – Свого часу, Ермітаж їх щедро роздарював регіональним музеям.

Далі пішли детективи і легенди.

Років з 50 тому, тодішнє керівництво Державного історичного музею України, отримало дозвіл на виготовлення копії морського прапора запорожців. Хоч і не дуже точну, копію зробили. Її можна побачити в Києві.

Десь у восьмидесятих, за наказом партії, можливо, за втручання Щербицького, Ермітаж з помпою, передав музею на Хортиці, дві майстерно виготовлені копії запорізьких прапорів, один з яких – морський козацький прапор! Будете в Запоріжжі – зайдіть, гляньте.

Ну, а західноукраїнська історія, просто вимагає екранізації!

Десь після війни, музейників одного красивого міста, відправили до якогось російського міста, можливо, Краснодару, за досвідом. У складі делегації була дуже красива, але національно свідома, українка. В Росії, між нею і керівником місцевого музею,козаком, спалахнуло неймовірне кохання. А в тому російському музеї, в запасниках, лежала копія морського прапора запорожців, яка росіянам просто була “непотрібна”. Закоханий директор, був готовий подарувати національно свідомій галичанці, весь всесвіт, не то, що якийсь прапор… Так третя з відомих нам копій, потрапила до одного галицького музею, взята на облік і захована у далекі закапелки, до кращих часів. Дійові особи тієї історії давно померли, а прапор і легенда залишилися.

Ну і без спецслужб теж не обійшлось!

Років з тридцять тому, ЦРУ США, проводило надсекретну операцію з вербовки якогось дуже важливого радянського вченого. Чи військового. Чи моряка… Не могли підступитися. Почали обробляти родичів. А хтось з них працював в Ермітажі. Аби посадити людину на гачок, хитрі американці дали їй міні камеру, гроші і попросили фотографувати закриті фонди Ермітажу. Так ЦРУ стало власником купи унікальних історичних знімків з фондів всесвітньовідомого музею. Як там пройшла вербовка, не знаємо. А от фотографії цікавих експонатів Ермітажу, в тому числі козацької доби, в архівах ЦРУ збереглися. Нагадуємо, в Ермітажі діяв спецхран КГБ. Нещодавно, американці зняли гриф секретності з тих знімків. Справа в тому, що в архівному управлінні ЦРУ, працював один національно свідомий українець…

Якимось чином, фотографія, як ми розуміємо, ОРИГІНАЛУ морського козацького прапору з Ермітажу, опинилася в руках співробітників журналів «Музеї України» і «Нова Січ». Не питайте, як. Взяла, і опинилася! Ми почали власне розслідування. Підняли багатьох істориків, деяких серед ночі, в результаті, дізналися дуже багато нового. Історики теж…

Все. Кінець фільму. Фотографію друкуємо. Насолоджуйтеся!

Віктор Тригуб