Ще дещо про «патріотизм» головного керманича Національного музею історії України
Нещодавно звістка про брутальне поводження з головним символом держави – прапором, на території філіалу Музею історичних коштовностей обурила всіх небайдужих до долі своєї країни. Таких псевдопатріотів як Сосновська, які у вишиванках на камери вишуканою українською мовою розповідають як «їм болить за Україну» в нашій країні завжди було занадто багато. Але в умовах війни подібні люди на таких посадах, які мають доступ до національного надбання, це неприпустима розкіш. Бо це та п’ята колона, яка обов’язково себе проявить найвразливіший момент.
Співробітники НМІУ до цієї палітри лицемірства і потрійних стандартів можуть дуже багато додати. Скажімо, самозахоплення території музею, внаслідок чого виник цілий чоловічий монастир, який звісно ж відноситься до Московського Патріархату. З самого початку директор на музейних нарадах дуже обурювалась існуванням цього МАФу (за документами храм, в якому проходять богослужінні саме так і оформлений). Далі обурення ця ситуація не йшла. Але коли була розпочата на території музею масштабна реконструкція багато хто подумав, що під «шумок» ці уродливі «архітектурні» споруди в тому числі туалет, який так вдало прикрашав краєвиди із Андріївською церквою, зникнуть. Але ж ні! Градус обурення «головного музейника» поволі спадав, а далі і взагалі зник.
МАФ як стояв так і стоїть. Час від часу «радує» святковими передзвонами і богослужіннями. Питання чому? Домовились? Звісно, що так.