Останні сотні років доля України була тісно повязана з російським монстром. Все, що відбувалося в Росії, у Москві – неодмінно множилося в Україні. Ми були свого роду полігоном російських (совєтських) ідей, проектів, експериментів і ставали копією цього азіопського конгломерату.
“Малоросійське” дворянство догоджало імператору, українські соціал-демократи і націонал-комуністи свято вірили партнерам московським більшовикам.
З огляду на неможливість перемогти збройно тоталітарну совкову імперію українські публіцисти-націоналісти у 1940-х роках включали у ідеологеми та свою пропаганду ідею протиімперіалістичного блоку уярмлених комуністами народів та ідею поборювання комуністичного режиму спільно з російськими антикомуністами, з включенням російського народу у боротьбу проти комуністів Кремля.
До певної міри ця ідея в часи перебудови і на початку 1990-х років спрацювала.

Вже у незалежній Україні значна частина демократичного політикуму та населення з тривогою чи з цікавістю спостерігали за пертурбаціями російського політичного життя.
Особливо це стосувалося воєн у Чечні, Абхазії, Придністровї.

Проте встановлення авторитарного режиму-диктатури Путіна з роками все менше цікавило українців і ми віддалялися, поступово, у своє окреме життя.
Війна ще більше віддалила українців від росіян.

Акції, які пройшли по містах Росії, свідчать про визрілі в надрах путінської Росії нові протестні групи. Це вже не так творча й гуманітарна інтелігенція Москви і Пітера, яка голосувала у свій час за ПС і Яблуко, не так “офісний планктон”, як політично неоформлені і не ведені штучними партіями соціальні протестні групи у яких домінує молодь.

Ця нова Росія, часів викінчування путінського владарювання має стати ще більш віддаленою від України. Процеси, які там відбуваються вже не наші процеси – це не наші бунти і не наші моделі. Чим би це не закінчилося.

Українцям слід також “вичавлювати з себе русского-совєтського” і не множити надій на допомогу від російських лібералів (носіїв такого ж русского міра), не ширити сподівань, що відійде Путін, в Росії запанують демократи і тоді заживемо у дружбі, рівності та братерстві із старшим братом…

Максимум віддаленості, прагматики, мінімум контактів, стосунків і без злоби та ненависті все, зроблене ними для України, добре памятати.

Сергій Жижко

Від admin