Він вплинув на розвиток усього мистецтва ХХ століття, а в Радянському Союзі згадувати його ім’я було небезпечно.

Автор знаменитого “Чорного квадрату” Казимир Малевич народився у Києві 23 лютого 1879 року, але місце, де жила його родина, знайшли лише кілька тижнів тому.

Що значить Малевич для світу, яке місце у його творчості займала Україна, і яка детективна історія вирувала навколо його архіву у Києві – ВВС Україна розповідає п’ять цікавих історій з життя митця.

Малевич – філософ

Казимир Малевич є не лише всесвітньовідомим художником, чиї роботи експонуються у провідних музеях світу і продаються за десятки мільйонів доларів на аукціоні Sotheby’s.

Він був викладачем і філософом, який написав за своє життя не менше текстів, ніж картин і повторював, що “перо гостріше за пензель і глибше проникає в мозок”.

Малевич створив філософію супрематизму, безпредметного мистецтва, виступаючи проти реалістичності у живописі. Він пропонував не робити копію того, що вже і так існує.

“Я не хочу копіювати і викривляти рух предметів і інших різновидів форм природи”, – говорив він у своїй книзі “Від кубізму і футуризму до супрематизму”.

“Він пропонує із найпростіших форм (квадрат, трикутник) і простих кольорів створювати новий вимір. Цим він і займався – створював нові світи” , – розповідає дослідниця творчості художника і авторка книги “Казимир Малевич. Київський період 1928-1930” Тетяна Філевська.

Як “Чорний квадрат” збурив публіку

Малевич описував створення “Чорного квадрату” як “осяяння”, він не міг їсти і спати, а потім взяв і намалював його, розповідав про появу відомої картини французький дослідник Малевича Жан-Клод Маркаде.

При цьому першою реакцією публіки на “Квадрат”, який продемонстрували на виставці у Петербурзі 1915 року, було обурення. Картину називали “ляпасом” міщанським смакам тогочасного суспільства, провокацією.

Але дуже швидко після першої негативної реакції “Квадрат” став символом нового мистецтва – символом того, що малювати можна без сюжету й мінімалістично.

Від квадратів до флаконів з парфумами

Крім “Чорного квадрату”, у Малевича є ще “Червоний квадрат” і “Білий”, а також “Чорне коло”, трикутники й овали.

Але мало хто знає, що він є ще й автором ескізу флакону для московської парфумерної фабрики “Брокар”.

1908 року митець розробив пляшечку висотою 20 см у вигляді брили льоду, на вершині якої сидів ведмідь. Фігурка тварини слугувала кришкою для флакону.

В 1911 році одеколон “Північний” дизайну Малевича надійшов у продаж і фактично без змін продавався аж до кінця ХХ століття.

Художник також ілюстрував книжки, створював листівки, ескізи театральних костюмів і вишивок.

У Малевичане було освіти

Попри те, що художник є однією з найбільш впливових фігур у мистецтві ХХ століття, він не мав професійної освіти.

Вся його освіта – це школа у Пархомівці Харківської області, де його навчали грамоті і аграрній справі.

“Він був самородком”, – зазначив дослідник Жан-Клод Маркаде в інтерв’ю виданню ART UKRAINE.

Втім, як розповідають дослідники, митець багато займався самоосвітою, спілкувався з філософами, вчився у художників.

Можливо, саме те, що він не отримав типової художньої освіти, і допомогло йому зламати канони мистецтва, зазначають фахівці.

Поява зниклого архіву Малевича

Протягом 1928-1930 років Казимир Малевич викладав у Київському художньому інституті, але документів про цей період його життя не існувало, поки їх випадково не знайшли у 2015 році.

Як виявилося, понад 70 років архів Малевича зберігав і нікому про це не розповідав Мар’ян Кропивницький, асистент художника у часи його роботи у Києві.

Таємниця відкрилась лише після смерті Кропивницького – його донька розбирала архів і натрапила на прізвище Малевича. Саме вона розповіла про знахідку мистецтвознавцям.

“Коли ми побачили архів, зрозуміли, це – сенсація. Це були ті документи, які вважалися загубленими: протоколи засідання комісій, п’ять статей, чотири з яких ніколи не публікувалися раніше, записи семінарів і лекцій Малевича”, – розповідає пані Філевська.

Дослідники припускають, що причиною такого тривалого мовчання пана Кропивницького було те, що у Радянському Союзі згадувати ім’я Малевича було небезпечно.

Він входив до групи художників-авангардистів, чию творчість засуджували.

Когось з цих митців репресували, комусь заборонили творити.

Малевич був занадто великою постаттю, щоб його знищити, його картини просто не виставляли.

Місце України у житті Малевича

Хоча більшу частину свого життя Малевич провів у Росії, у своїй автобіографії він називав себе українцем.

За визначенням українського мистецтвознавця і експерта з творчості Малевича Дмитра Горбачова, “він є україно-російським художником з польським корінням”.

Українською мовою він часом писав листи, його надихала українська народна творчість і спогади дитинства, адже до 17 років він ріс в українських селах.

Як писав сам Малевич, його “тягнуло до Києва”, тут він повернувся до яскравих кольорів у живописі, створив імпресіоністичний пейзаж “Святошин”.-http://www.bbc.com/ukrainian/features-43168714

Після переслідувань, які зазнали авангардисти у Росії, Київ став для Малевича подихом свіжого повітря.

Він отримав тут підтримку серед київських художників і започаткував експериментальний кабінет, де, як він сам казав, “лікував студентів від реалізму та страху кольору”.

Наприкінці січня цього року дослідники творчості Малевича отримали документальне підтвердження про місце у Києві, де він народився. Це вулиця Жилянська. Сама будівля не збереглася. Але знайти це місце на мапі можна – поблизу сучасного будинку №63.