Церква Успіння Пресвятої Діви Богородиці — пам’ятник дерев’яної архітектури рідкісної художньої краси, зведений у 1600 році.

Перша письмова згадка про Пістинь в 1375 р. як про містечко. За легендою, своїм заснуванням село завдячує монахам, котрі побудувати тут монастир. Згодом навколо монастиря почали селитися люди, адже в його стінах вони могли знайти захист під час нападу кочовиків, котрі нерідко навідувалися в Карпати, адже тут можна було поживитися худобою та невільниками.

Розташоване село Пістинь в долині, оточеній горами, що створює для села гарні кліматичні умови для відпочинку. В минулому до Пістиня завжди приїжджало близько 200 людей на відпочинок, головним чином, приїжджали люди з Коломиї влітку. Розміщувались приїзні по гуцульських хатах, а також тут було й кілька розкішних вілл.

Церква виростає між двох величезних крутих стрімких ущелин на столоподібній горі Писаревій. З півдня цю гору відгороджує вершина найвищої місцевої гори Клифи заввишки 620 метрів. З півночі — потік Йордан, каменистий і з багатьма водоспадами.

Для захисту від знищення і розорення святині навколо церкви звели монастирське укріплення з валами і кам’яними мурами. Завдяки цьому церква збереглася і до наших часів. Церква є одним із небагатьох п’ятизрубних храмів Гуцульщини, що має в основі план хреста з незначним скороченням бічних рамен та видовженим бабищем.

Характерною особливістю є похилий шатровий дах з невисоким восьмириком, який ледь видно між дахів прирубів. До церкви веде перекинута високо над водою висяча на металевих тросах дерев’яна кладка.

Пістинська церква Успення Пресвятої Богородиці викликає дуже велике зацікавлення у туристів з України і з-за кордону, особливо з Польщі. У церкві є образ святої Варвари, до якого спеціально приїжджають помолитись поляки-паломники.

Вражає старовинний іконостас. Давним-давно його перенесли з іншого, більшого храму, тому йому тут трохи затісно.

Недалеко від церкви є знаменита Іванова криничика. Її воду вважають дуже помічною для хворих очей.

За матеріалами huculia.info