ми лише маленькі клітинки, які виконують Вищий задум

  • admin
  • 17.03.2020
  • Коментарі Вимкнено до ми лише маленькі клітинки, які виконують Вищий задум

УРОКИ КОРОНОВІРУСУ
Київський суботній вечір. За вікном майже ураганний вітер, що розносить по всіх усюдах загрозу коронавірусу та заразу панічних настроїв.

Але про вірус і про паніку треба говрити спокійно, розділяючи такі речі, оскільки психоз – це останнє, що нам потрібно…

Отож, спочатку про деякі свої міркування щодо короновірусу. Можливо, вони комусь видадуться цікавими. Про COVID-2019 дізналися ще минулого року, як бачимо, але офіційно оголосили про нього на початку нинішнього року, очевидно, підганяли новину до певної дати. А що, 2020 – це якраз та цифра, яка піходить під апокаліптичний сценарій.

Усі медики заявляють, що наразі існують лише тести для виявлення короновірусу, але не існує ліків. Є медикаменти і засоби, які лише полегшують протікання хвороби. А тести для ідентифікації хвороби з”явилися лише тоді, коли вона потрапила в поле зору медиків вірусологів. До того вона могла існувати невиявленою скільки завгодно часу.

У січні цього року я летів до Сан Франциско літаком, у якому було з п”ять десятків туристів-китайців, багато з них кашляли, а потужна вентиляція Боїнгу робила свою справу. Через 14 годину польоту я вийшов з літака з болем у горлі.

Перший тиждень у США пройшов чудово, але вже на другий, перелетівши із Сакраменто в Даллас, я відчув, що в мене піднімається температура. Далі був майже тиждень жару і страшного, задушливого і сухого кашлю. Але звертатись до лікаря в США, не маючи страховки – дуже дороге задоволення. Отож, лікувався гарячим чаєм і антибіотиками, привезеними з України. Але в мене був попереду важливий концерт в Техасі – і я не міг його зірвати, тож я зібрав усі свої фізичні і духовні сили і боровся як міг. І до речі, дуже щиро молився. І, о диво, ранком, у самий день концерту температура впала – і я успішно відпрацював цей концерт. Я одужав! Але я мав для того величезний стимул!!! Що зі мною було? Не знаю і досі…

Розказав це до того, що ми часом стикаємося з речами, які можемо перебороти, якщо у нас немає попередньої психологічної установки на те, що ця річ надзвичайно небезпечна! Уявляю мій стан, якби я знав, що не дай Боже це коронавірус. Адже симптоми були ті ж самі!

Але ця установка у людей нині є!
Більше того – вона активно розганяється світовими інформаційними каналами, колосально впливаючи на свідомість людства. Можна сказати, що людство нині просто атаковано інформаційною зброєю, яка має комбінований вплив на свідомість.

Але немає диму без вогню – і боятися таки слід. Це я до тих оптимістів, які говорять, що все це дурниця і просто не треба звертати увагу. Та, ні все як раз надзвичайно серйозно! У світі працюють десятки аналітичних центрів, які мають суперпотужні комп”ютери і провідних спеціалістів, які відслідковують глобальні процеси. Ви гадаєте вони не прорахували наслідки? А те, що короніврус має низьку смертність хай вас не заспокоює. Дощ який починається мжичкою, іде довго. Вірусу немає куди спішити – він робить свою справу з геометричною прогресією і невпинною динамікою.

У мене є відчуття, що наш світ зараз переживає надзвичайне потрясіння, масштаби якого багатьом важко уявити. Закриваються кордони. Відміняються світові спортивні змагання. Економіка країн зазнає шалених, необоротних втрат. Спрацьовує ефект доміно – запущено механізми, які обов”язково призведуть до виникнення серйозних проблем глобального масштабу, можливо навіть економічного і політичного перерозподілу світу, зміни людського генофонду.

Ви ж звернули увагу, що вірус вбиває переважно тих, кому за шістдесят? Таких людей сьогодні на земній півкулі дві третини. На їх утримання витрачаються шалені кошти з бюджету держав. Натомість, ці люди є баластом для суспільства з прагматичної точки зору…

Ось тут і виникають думки конспірологічного характеру.
А якщо і справді, уявити, що все це комусь було дуже потрібно. Якомусь таємному Світовому урядові, який готує планету до нового всесвітнього порядку?! Уряд цей достатньо гуманний – йому не потрібне застосування ядерної зброї, яка знищить усе живе! Йому потрібне жорстке адміністрування людства, оптимізація земного населення з метою збереження молодих і утилізації непрацездатних і літніх людей, йому потрібний жорсткий контроль за ресурсами планети і єдиний економічний порядок, з яким погодяться всі світові держави.

І на тлі цього нового економічного порядку можна легко пожертвувати інтересами таких держав, як, приміром, Україна, які легко і непомітно будуть переінтегровані у нові глобальні мегаструктури, які вже давно затверджені – і лише чекали потрібного часу для свого впровадження.

Мені страшно чути, що в клініках Італії на ліжках інфікованих вірусом паціентів висять таблички, які свідчать що цим пацієнтам більше 60-ти років, а отже лікувати їх – НЕДОЦІЛЬНО!!! Ви чуєте?! Значить, виходить, моє покоління – і ті, хто на десять-двадцять років старше – приречені! Бо лікувати їх неефективно! Такий протокол підтримує Всесвітня організація охорони здоров”я. І це – дуже серйозно!

Ну, добре, конспірологічну теорію не треба відкидати, але ж варто розглянути й іншу – філософську, духовну. А тут все іще цікавіше. З точки зору деяких філософсько-релігійних доктрин – увесь світ єдиний і живий. Наша планета – великий живий організм, який живе за своїми законами і підтримує свій гомеостаз. Час від часу, коли порушується баланс на планеті, Земля сама знаходить спосіб відновити статус-кво – вона лікує себе від впливу паразитів, які стали занадто дошкуляти їй.

Як наша Земля дізнається, що настав такий час? Вона чує наші думки і бачить, чим живе людство! Жорстокість. Жадібність. Агресія. Нераціональне витрачання ресурсів. Забруднення токсичними відходами життєдіяльності. Небажання впроваджувати нові технології. Стримування духовного розвитку. Масова деградація, виражена через сучасну культуру та ЗМІ. І нарешті, відсутність Вселюдської Любові. До ближнього, до слабкого, врешті, до самих себе…

Мені здається, якщо людство подолає це непросте випробування коронавірусом, воно має серйозно задуматись і змінитися. Бо криза – це завжди вихід на рівень нової якості.
Що це буде, поки що ніхто не знає. І якою ціною буде заплачено за це – теж поки що невідомо. Поживемо – побачимо…

А якщо не побачимо? Якщо не судилося?! Єдиною втіхою може бути лише думка, що наші біологічні організми нічого не варті у порівнянні з долею всього Людства.

Бо ми лише маленькі клітинки, які або виконують Вищий задум (Божу Волю?!) непідвладну нашому куцому розуму, або йдуть геть із цієї прекрасної планети, якої вони недостойні.

Будьмо людьми.

Анатолій Матвійчук