Такий він був Микола Хомандюк

  • admin
  • 05.10.2020
  • Коментарі Вимкнено до Такий він був Микола Хомандюк

 

1 жовтня виповнилося б 75 років Миколі Хомандюку, нашому кіровоградському буковинцю. Не зважаючи на буковинське походження Микола повністю був нашим степовиком. Кіровоградщина стала йому  і всіх відношеннях рідним краєм. З паном Миколою ми познайомилися завдяки членству в Народному русі України в 1989 році. А вже наступного року тісно співпрацювали коли стали кандидатами в депутати міської ради, звичайно кожний на своєму окрузі. Разом агітували, а потім чекали підрахунку голосів, зустрічалися і  ділилися новинами та враженнями. Початок квітня 1990 року приніс нам обом поразки на виборах. Але  вже наприкінці квітня ми зустрілися на установчих зборах козацького товариства «Буго-гардівська паланка», і як і годиться, не лише по духу і роду, а навіть формально закріпили своє козацтво.

На той час Микола Хомандюк працював директором музею-заповідника «Хутір Надія», був закоханий в свою роботу, і половина нашого спілкування стосувалася заповідника, який пан Микола ставив на ноги, турбувався про його розвиток та подальшу перспективу. . П’ять років роботи на «Хуторі Надія» були надзвичайно плідними для нього як у плані збагачення знаннями та знайомствами з цікавими людьми, так і в сенсі втілення власних ідей. Саме з цього часу його затятого театрала, що душею прикипів до нашого краю, можна вважати нашим  краєзнавцем, що сформувався під впливом магії наших степів та Холодного Яру, людських театральних скарбів.

Потім на деякий час Микола Хомандюк поїхав працювати до Києва, де певний час працював у центральному проводі «Просвіти», але через кілька років повернувся до Кіровограда. Саме в цей період його творчого життя відкрилася нова грань його творчості в роботі на обласному телебаченні. Нові цікаві телепроекти, але найцікавішим було створення авторського фільму «Незгасимий вогонь Холодного Яру», на прем’єру якого мене особисто запросив Микола Хомандюк. Зараз через багато років після того першого фільму, поява кожного нового видається за щось новаторське  і «вперше».  Зазирнувши у Вікіпедію, я трохи з подивом, бо з роками забулося, знайшов у бібліографії про Хомандюка свою статтю саме про це. Вражаючий півгодинний фільм з голосом Миколи Хомандюка за кадром та авторським виконанням пісні Андрієм Маликом, був створений в співавторстві з Володимиром Мощинським та Романом Ковалем в 2001 році. Півгодини окропу справжньої української історії на голови глядача. Нещодавно я його передивися знову, почув голос Миколи та згадав  той прем’єрний показ.

А ще ми не лише козакували разом, бували на різних заходах, де Микола своїм гарним потужним голосам вів їх, як ведучий, були просто сусідами. Зустрічалися, чого гріха таїти, в тих місцях, де споживають відповідні міцні напої.

Чисто по-людськи Микола Хомандюк крім володіння дарами і талантами, був людиною прямою, відвертою і щирою, цікавою в спілкуванні, любитилем гострого слова і переповідачем анекдотів. Але саме головне, що це була людина з великої літери.

Коли його не стало серед нас, ми відчули , що світ якось спорожнів і ми маємо від цього певні незручності і дискомфорт. Поховання Миколи Хомандюка, як і його яскраве життя не обійшлося без прикрих пригод. Але друзі поховали за його усним заповітом на Кіровоградщині та не забувають доглянути місце його поховання  і згадувати, «яким він хлопцем був». В підсумку життя прожите не дарма. Залишився яскравий слід у наших душах та пам’яті, архів його творчих робіт і лише добра згадка серед друзів.

Анатолій Авдєєв