«Небелівський Диск» – астрономічний інструмент трипільської цивілізації.

  • admin
  • 17.11.2020
  • Коментарі Вимкнено до «Небелівський Диск» – астрономічний інструмент трипільської цивілізації.

Аж від витоків історії людства вимірювання часу мало фундаментальне значення для організації суспільства. Більш того, в стародавніх природних релігіях час був ознакою Бога. Сприйняття божественного «кола часу» слугувало символом сили ідеального, яке здатне надавати смисли та форму людському існуванню в просторі, суспільстві та духовній дійсності. За «колом року» визначались священні події, проводились обряди, організовувались життєві ритми.

Не дарма сфера календарних знань зародилася у сакральному вимірі, у спільноті первинної інтелігенції, яка відповідала за духовну організацію суспільства.

Так прадавні священослужбовці одні з перших хто почали продумувати культові предмети для фіксації астрономічних явищ зводячи воєдино космічні ритми з життям людей. Вже з організацією перших Храмів у світовій культурі (а вони відомі на території України з 4 тисячоліття до Р.Х., в Шумері з 3 тисячоліття до Р.Х., на Близькому Сході з 1 тисячоліття до Р.Х.) астрономічні знання вкладаються в структури самих сакральних споруд, а ритуалізовані астрономічні календарі стають головними артефактами храмового наповнення.

І якщо хтось хоче дізнатися про астрономічні знання стародавніх цивілізацій, необхідно звернутись до їх «храмових комплексів», бо саме вони і є першими носіями знань про світ.

Народження астрономічного храмового календаря трипільської цивілізації відбулося у 2012 р., в час коли з села Небелівка, Кіровоградської області, на весь світ пролунала сенсаційна звістка: «Британська та українська експедиція археологів відкрили найдавніший та найбільший Храм Старої Європи».

А далі було десятки конференцій, публікації, монографії, симпозіуми, деталізований макетний експеримент, і нарешті світове визнання Трипільського Храму з внесенням його у світову історію. І ще не встигла відійти від таких приголомшливих новин чуттєва до культурних процесів інтелігенція, як вже надійшла не менш сенсаційна новина:

 «В надрах Храму біля одного з вівтарів прадавньої віри знайдено розвали керамічного диска з групою фішок до нього, які можуть вказувати на адміністративно-календарні практики в храмовому комплексі».

Елементи «Небелівського Диску» з Храму Семи Вівтарів (фото: Михайло Відейко).

З «Небелівським Диском» відбулась класична ситуація: священний артефакт оберігався духовною інтелігенцією ще й в надрах найбільшого Храму енеолітичної Європи. Так було з астрономічними календарями у Вавилоні, Шумері, Єгипті, Древній Греції, а Юліанським календарем, як і Григоріанським, особисто опікувались найвищі посадові особи релігійних інституцій – понтифіки та папи римські. Згадаймо, що навіть в сучасному світі календарними системами намагаються опікуватись інститути Церкви, а відлік часу ведеться від народження єврейського проповідника та релігійного лідера першого століття Ієшуа / Ісуса.

Храмовий артефакт з групою фішок до нього не залишився непоміченим від релігійних діячів сучасності.

Так за підтримки релігійної організації «Релігія Природи» була проведена комп’ютерна реконструкція елементів Диску. Віднайдені археологами залишки 6 тисячолітньої давнини, за допомогою сучасних комп’ютерних технологій пазлом склалися в єдиний віртуальний предмет. Й хто міг собі уявити, що саме такий «предмет» тримали в руках наші далекі предки!

Комп’ютерна реконструкція «Небелівського Диску»

Реконструкція «Диску» за допомогою сучасних комп’ютерних технологій надало унікальну можливість зрозуміти його глибше та дослідити закодований астрономічний криплосигнал до нащадків.

Тут варто додати лишень слова Михайла Грушевського, який немовби на століття наперед передбачив появу національного артефакту та стародавнього трипільського календаря пишучи, що «Сільськогосподарський календар [читати календар перших землеробів України] був скелетом, риштуванням, до котрого чіплялись різні акти релігійно-поетичного і громадського життя… Річний календарний круг – се заразом властиво єдина наша релігійна система…». І хай так буде!

Одночасно з комп’ютерною копією «Небелівського Диску», в матеріальному світі постала й точна керамічна копія артефакту з групою фішок до нього. Цю роботу реалізувала просвітлена людина, членкиня громади «Релігія Природи» Людмила Кузнецова. Далі надаємо деталі такої апостольської справи з матеріалів роботи самої майстрині.

«Диск має діаметр 17 см. За фрагментами можна визначити, що він має зовнішній валик у 1 см. Далі  йде площинка близько 1,5 см, на якій вирізані лунки діаметром у 1 см.  Лунки не однорідні за формою і розташовані не на одній лінії.

Наприклад одна заходить майже на краєчок  зовнішнього валика, що дає змогу припустити, що вона найперша, тобто, з цієї лунки починається якийсь відлік. У центрі диск має також валик завширшки в 1 см, діаметром у 5 см, на якому прорізані лунки  по чотирьох сторонах рівно. Проклавши прямі лінії від центру до зовнішнього валика, бачимо, що точно  по осьовим  лініям на зовнішньому валику розташовані лунки, які поділяють диск на 4 частини. На кожну з чотирьох частин приходиться 8 лунок, які мають різну конфігурацію і прорізані з відхилом від уявної центральної лінії розташування лунок праворуч, ліворуч від неї а деякі по центру.

Тим самим можна припустити, що волхв швидко орієнтувався наочно, які «фішки» у які лунки вставляти.

Можливо, відхилення від осьової уявної лінії розташування лунок щось означало – чи то певну фазу місяця – молодик–повний, чи якусь певну обрядодію.

Самих «фішок» збереглось більш ніж 20.

Однак зрозуміло, що їх маленький розмір та відрізок часу в 6 000 років міг безслідно зруйнувати такі деталі астрономічного інструменту. Очевидно, що їх було більше і вони були пошкоджені і пожежею і часом. У діаметрі вони 10–12 мм, завдовжки до 20 мм, голівки мали опуклі, ввігнуті і рівні, на яких простежуються залишки гравіювання-ліплення. Деякі з них мали конфігурації п’ятикінечної зірки – як опуклої, так і ввігнутої.

Цікавим спостереженням є те що на «Вавілонському календарному диску» такими зірками позначали часові періоди року.

Деякі «фішки» прокреслені на 4 рівні частини, деякі – на 3 і 2.

З огляду на те, що лунки усі мають конічну форму, можна припустити, що «фішки» півколом – це пошкоджені  у пожежі конічні.

Дві з «фішок» мають наявне вкраплення глини іншого кольору, що припускає знов-таки певний розпочаток – кінець відліку.

Одна, (принаймні з опублікованих), пофарбована у червоний колір і має дві наліплені опуклі полосочки – коротку і довшу. Ймовірно коротша полосочка означає зменшення дня, довша – збільшення. Біля кожної ззовні маленька крапка.

Можна припустити, що ця «фішка» вставлялася у лунку центрального кола і позначала рівнодення, можливо, осіннє. Тож за аналогією було відтворено таку саму «фішку», тільки з вирізаними, ввігнутими полосочками – на весняне рівнодення. А на літнє і зимове сонцестояння, можна припустити, був рівносторонній опуклий хрест (найвище сонце) і вирізаний, утоплений (найнижче сонце).

Диск умовно поділяється на 4 частини по 8 «фішок» на кожну.

Перша частина ліворуч, ймовірно, розпочинається з весняного рівнодення, яке відбувається 22-23 березня.

Наступна частина розпочинається  Літнім сонцестоянням 21–23 червня і вбирає літні місяці і т. д.

Безперечно, Трипільці якось відзначали ці космічні природні явища і прив’язували усі свята до них. За даними багатьох досліджень, Трипільці жили за місячним календарем, тобто місяць (тому й Місяць!) мав 28-29 днів і починався з першого молодика.

Тобто 1 березня припадало на перший молодик і закінчувався місяць 28 числа. У році було 13 місяців, що складали 364 доби. Хотілося б зазначити, що давній календар був набагато зручніше сучасного. Наприклад у 2020 році перший молодик сходить 24 березня, а повня відбувається 9 (!) березня, молодик якого сходить 23 лютого.

Тому автору складно було вираховувати произначення лунок і «фішок», аж поки не перейшов на 28-денне місяцечислення.

29-й день нерідко буває днем  «Гекати», коли супутник не освітлюється сонячним світлом, тому не з’являється в нічному небі. Важко сказати який рік (роки) відображено на Диску, але іноді спостерігаємо поряд дві лунки, які ми позначили як Молодик і можливе свято. Можливо перша лунка позначена як «Геката». Знаємо, що наші пращури ці дні відзначали обрядом очищення, як свято.

До наших часів збереглися свята і обряди усіх пір року, які  й досі святкуються і проводяться нащадками Трипільців але за сучасним календарем.

Ймовірно «Диск» слугував записами спостережень за зоряним небом, можливо, слугував волхвові за «записник»-нагадування про прийдешнє свято-обряд.

Тому, за комп’ютерною реконструкцією  було відтворено Диск в матеріалі – глині й прораховано ймовірний календар, пронумеровано лунки.

Нумерація розпочата саме через явно виражену лунку, яка стоїть ліворуч далі від усіх  і першою від рівнодення (можливо, й сонцестояння, якщо рік розпочинається з Молодика у січні) і вірогідніше означає початок року. Подаємо реконструкцію за визначеною нумерацією:

Диск, відтворений у глині за реконструкцією:

«Фішки», відтворені до Диску:

Як вже зазначалось вище, довелось прив’язуватися до сучасного 12-ти місячного календаря, бо звідки «випав» 13-й місяць – невідомо, хоча астрологи вираховують астрологічний календар за 13-ма сузір’ями-місяцями і вважають, що цей «втрачений» місяць був між жовтнем і груднем, проте – це тема зовсім іншого дослідження.

Людмила Кузнецова

https://sribnovit.com/istoriia/nebelivs%ca%b9kyy-dysk-astronomichnyy/