Історик Олег Соломаха багато років професійно займався історичною реконструкцію та організовував показові лицарські змагання, середньовічні турніри. Утім, з початком воєнних дій на Донбасі був змушений кардинально змінити своє життя.

«Хотілося вивчати військову справу, а не папери в кабінеті»

Початок війни на Сході України Олег зустрів на рідній Львівщині. Не маючи досвіду армійської служби, намагався потрапити у військо. Згодом, у травні 2014-го, пішов добровольцем у другу хвилю мобілізації у львівський батальйон тероборони «Воля». На початках був діловодом штабу, що чоловіка обурювало, бо вважав, що його місце на фронті з побратимами.

– Написав багато рапортів про перевід на іншу посаду, хотілося вивчати військову справу, а не папери в кабінеті. Пізніше це мало позитивний результат – і я став номером обслуги АГС. У складі свого підрозділу виконував бойові завдання поблизу Кримського. Водночас, за будь-якої нагоди, намагався потрапити на полігон, щоб практично навчатися, – зазначив Олег Соломаха.

Багато страхіть війни армієць побачив на Сході України, деякі згадує з великим сумом.

–  Ми розташувалися в базовому таборі поблизу селища Побєда, що на Луганщині. Кілька днів ворог обстрілював нас зі «Смерчів». Це було майже водночас з подіями в Іловайську. Перші два обстріли – неприцільні, нас вчасно евакуювали, але кілька загиблих таки було. Масовані атаки окупанта практично все знищили, але хрест на капличці так і лишився недоторканим, навіть жоден уламок в нього не влучив. І наразі його зберігають як реліквію у храмі Петра і Павла, що у Львові. У цьому хресті  є якась Божа сила, – пригадує воїн.

Історична реконструкція та середньовічні бої

Після звільнення в запас у 2015 році Олег певний час шукав роботу та згодом влаштувався вчителем предмета «Захист України» в одну із сільських шкіл.

Водночас продовжив займатися історичною реконструкцією та заснував лицарський клуб «Баннерет», головою якого наразі і є. З історії відомо, що лицар-баннерет – це лицар феодальної епохи, який вів у бій загін важко озброєних кінних воїнів під особистим прапором із зображенням його власних геральдичних символів.

 

 

– Займаюся цим близько 15 років. Це вже стало моєю місією – популяризувати галицьке лицарство 14–15 століть. Це один з найвидатніших періодів після Київської Русі. В інші часи про нього мало знали. Загалом, історична реконструкція передбачає відтворення костюмів, обладунків, озброєння, традицій, ідеалів лицарства й інших елементів. Тобто наше головне завдання – максимально відтворити історію цієї доби. У нас є практично все – від справжніх обладунків для реконструкції боїв до м’яких, які використовуємо на тренуваннях. Також беремо участь і в середньовічних боях. В Україні вони є національним неолімпійським видом спорту з 2016 року. На мою думку, насамперед, це потрібно молодому поколінню, – розповів історик.

Олег Соломаха бере активну участь не лише у всеукраїнських змаганнях, а й у міжнародних, зокрема, в Білорусі, Швеції, Польщі, Словаччині, Угорщині, Австрії. Як зазначає воїн, у турнірах такого масштабу залучені навіть діти з 6 до 18 років.

 

– У себе в Нежухівській школі, де викладав предмет «Захист України» та одночасно був учителем історії, постійно проводив такі змагання серед дітей. Кожна дівчина одягала вбрання іноземної принцеси або королеви, а хлопці за середньовічними традиціями мали змагатися за їхні симпатію й усмішку. Переможець отримував звання «Найкращий лицар школи» та обирав королеву краси і кохання. Всіх учасників заохочували призами та грамотами. Діти у таких двобоях здобувають витривалість, мужність, впевненість і силу. Звісно, карантин вносить корективи і такі змагання тепер, на жаль, припинені, – зазначив ветеран.

Олег Соломаха змагається також у кінних лицарських турнірах, що відбуваються в Україні.

Участь у зйомках історичної кінострічки

Знання і досвід, здобуті роками, знадобилися Олегу, коли його покликали зніматися в історичній кінострічці «Стрий. Легенда», яку цьогоріч презентували у кінотеатрах. Сюжет фільму обертається навколо долі сина саксонського лицаря, який втратив батька й матір, титул і багатство, але не втратив честі й гідності. Там він грав одну з головних ролей – лицаря Конрада.

– Уже пізніше псевдонім «Конрад» я залишив для виступів на турнірах і використання в армійському середовищі, до цього я був «Пан Збишко», – підкреслив співрозмовник.

Олег активно займається і страйкболом – командною грою, у якій «бій» ведеться 6-міліметровими кульками з точних копій бойової зброї та одночасно вдосконалює професійні знання. Зокрема, нещодавно брав участь у спецпроєкті «Коучинг для ветеранів», створеному за підтримки організації  «Фонд Східна Європа».

Олег згадує деякі випадки, коли під час турнірних змагань без витривалості, можливо, і не вдалося б закінчити розпочату справу.

– Уперше, коли був у Польщі, – це була історична реконструкція з нагоди 600-річчя Грюнвальдської битви. Тільки глядачів було майже 200 тисяч і близько двох тисяч лицарів зі всієї Європи. Тоді була спека, а ми – в обладунках. І, погодьтеся, тримати на собі 30 кілограмів без відповідної підготовки досить важко, – пригадав  Олег Соломаха.

Середньовічне вбрання і зброя, які використовують під час реконструкцій та лицарських боїв, є унікальними. Справжній шолом ландскнехта чи алебарду не можна купити ні в магазині, ні на базарі. Свої обладунки Олег вважає досить пристойними. Окрім цього, він придбав собі в Польщі три різноманітні мечі – не гострі, заокруглені, адже колючі удари взагалі на турнірах заборонені.

Згодом Олег Соломаха підписав контракт і проходить військову службу в окремій гірсько-штурмовій бригаді, що на Івано-Франківщині, адже вважає, що потрібно і надалі захищати Батьківщину. Колись він повернеться до улюбленої справи, та нині твердо вирішив, що стримуватиме зі своїми побратимами ворога на східних кордонах.

Фото з особистого архіву Олега Соломахи

Кореспондент АрміяInform

Від admin