,,Дивлюся на небо та й думку гадаю…’’ (З народної пісні)

В світі знають, що Сергій Корольов є творець космічної техніки та не всі знають, що він українець. Був час коли до суто українських прізвищ закінчення додалали ,,ов’’, щоб в цей ще додатковий спосіб від призвич перепроваджувати русифікацію, яка сягає ген ще до процарських часів.Сергій Павлович Корольов народився 12 січня.1907 р. у Житомирів українській сім’ї. Його батьки, Павло Якович і Марія Миколаївна (від народження Москаленко), були вчителями, їхнє подружнє життя не склалось успішно. З того приводу, з трьох років хлопчик жив у бабусі й діда, Марії Матвіївни й Миколи Яковича Москаленків, у Ніжині. Мати вчилась на Київських вищих жіночих курсах і працювала там у канцелярії, у вільний час навідувала сина у батьків.

Намагання батька Павлавідстояти свої права через суд закінчилися “дозволом” надавати синові матеріальну допомогу. Рано син навчившись читати й писати, з найбільшим зацікавленням він займався арифметикою. 1914 р. Москаленки з онуком переїздять до Києва. У жовтні 1916-го батьки Сергія офіційно розірвали шлюб, а через місяць мати вийшла заміж за Григорія Баланіна, інженера-електрика, Тут Сергій іде в перший клас Третьої гімназії.

Та наблизилися смутні часи – революція Вітчим, маючи два дипломи інженера з електричних машин був пасинкові за наставника. Ранні роки видатний вчений “Майбутній Генеральний конструктор Сергій Корольов складав екстерном свої іспити, Сергій вступає у передвипускний клас Першої одеської будпрофшколи. Сергій виявляв рідкісний талант й великі розумові здібності. Освіту здобував в Одеській професійно-технічній школі, Київськоми політехнічному інституті та Московському Вищому технічному училищі ім.Баумана. А у 1930 р. закінчив Московську школу льотчиків. Його дипломна робота – це проект легкомотерного літака СК-4, яку виконав під керівництвом А Туполева.

В 1934 р. вийшла праця С. Корольова ,,Пакетний політ стратосферу’’. Коло його зацікавлень було надзвичайно широким. Однак його увага притягала матиматика, механіка й техніка і тим питанням він приділяв найбільше уваги.В кожну вільну хвилину Сергій виконував якісь викреси, що не були зрозумілі для блиського йому оточення.
В коротці бін став працювати у Центральному аерогідроденамічному інституті Ракетному науково-дослідницькому інституті, де очолював і керував працями великого колективу науковців про створенню потужних ракетних систем. Сам літав літаками і розробляв ряд різних проєктів, серед яких він опрацював освітні теорії балістичних, крилатих (далекої дії) та геофізичнихракет, які осягали висоту від 100 до 500 км. З апаратурою і тваринами для широких дослідів.

Кероване ним конструктивне бюро стало своєрідним центром у світовому значенні розвитку ракетно-космічної нтехніки, від теоретичних до практичного виробництва.З одного боку, Корольов був за життя вельми шанованою особистістю. Двічі Герой соціалістичної праці, академік АН СРСР, лауреат Ленінської премії; до нього з повагою ставилися радянські керівники, особливо Микита Хрущов. Його авторитет визнавали всі, з ким він спілкувався у справах. І саме йому зобов’язаний СРСР успіхами першого космічного десятиліття – супутником, “Бєлкою-Стрєлкою”, польотом Гагаріна, відправленими до Марсу й Венери автоматичними дослідницькими зондами, супутниками зв’язку, м’якою посадкою автоматичної станції «Луна-9» на Місяць (це відбулося через три тижні після смерті СП, але робив цей проект він).

З іншого боку, Корольов у 1938-44 роках перебував у неволі (тюрма, Колима, авіаційні «шарашки» системи НКВД), і лише 18 квітня 1957 року він – на той час уже голова ради Головних конструкторів ракетної техніки, член-кореспондент АН СРСР! – був офіційно реабілітований «за відсутністю складу злочину». Проте він був весь час під наглядом спецслижб – тільки що клітка його стала «золотою». Коли був запушений перший штучний супутник, у США перебувала делегація радянських науковців, чия професійна діяльність пов’язувалася з авіабудуванням й астрономією. Й от одного з них, академіка Леоніда Сєдова, американська преса охрестила «батьком червоного місяця», тобто супутника. Сєдов загадково посміхався і нічого не говорив… І далі, коли радянська преса писала про Корольова, вона називала його «Головним конструктором». Ані імені, ані прізвища. Статті у пресі підписував «проф. К.Сергєєв». Писав, до речі, Корольов сам, а не так, як деякі академіки і тоді, і зараз, – ставлять автограф наприкінці підготовленого референтами тексту. Всі нагороди (не лише його, а й інших ракетників) були здійснені таємно, про них ніде не писали. І на трибуні мавзолею поруч із Хрущовим, Гагаріним і Титовим мав стояти він, разом із конструктором найпотужніших у ті роки ракетних двигунів Валентином Глушком, – але стояли члени керівництва КПРС, прізвища яких, окрім хіба що Брежнєва, мало хто зараз пам’ятає. Ба більше, космодром Тюратам звався суто фейковим іменем «космодром Байконур» в усіх офіційних публікаціях назви засекречувалися.
Добре відомо було на Заході – завдяки розвідувальним супутникам – і де насправді розташований головний радянський космодром. Чи впливало негативно це на Корольова? Так. А головним було те, що, на відміну від США, де творці космічної техніки могли публічно звертатися і до колег, і до Конгресу, і до всього народу (й користувалися цим правом), де не в останню чергу завдяки цьому програма польоту людини на Місяць стала загальнонаціональною справою й ознаменувалася успіхом, Корольов та його колеги змушені були адресувати свої аргументи тупуватому керівництву КПРС (де після Хрущова з його «хлопським розумом», нерідко здатним одразу ж вірно оцінити ту чи ту проблему, можна було говорити про серйозні речі хіба що з відповідальним за ВПК Устиновим), ще тупішим маршалам і генералам, які не розуміли важливості космонавтики, та колегам з академії, які вмотивовано боялися, що ракетники заберуть собі і без того не надто щедрі асигнування на фундаментальну науку). Чи не це стало однією з головних причин того, що мрія всього життя Корольова і Глушка – послати пілотовані експедиції до Місяця і Марса – так і залишилася нездійсненною? А ось іще одна не менш важлива причина цього. Академік Борис Черток, заступник Корольова з питань управління ракетно-космічними комплексами, писав у спогадах, що без хрущовських реформ в економіці – без її децентралізації, без створення регіональних раднаргоспів, – СРСР не послав би у космос ані перший штучний супутник Землі, ані першого космонавта планети. Адже раднаргоспи – територіальні органи управління економікою певних регіонів – діяли оперативно й ефективно, коли потрібно було за короткий час створити і запустити у виробництво нові зразки космічної техніки. Сергій Корольов створив величезну горизонтальну мережу, яка працювала на космонавтику. Хрущова замінив Брежнєв, який уникав радикальних змін, не здатен був приймати стратегічні рішення і відновив сталінську міністерську вертикаль керування економікою. Сформована Корольовим система виробничої кооперації розпалася ще за його життя, розвиток радянської космонавтики загальмувався, настала кількарічна пауза в пілотованих польотах (посеред якої сталася трагічна загибель Комарова на «Союзі-1»).І ще одна подія у спогадах про Корольова зафіксована цікавач. Корольов із тими українцями, якими співпрацював на космодромі завжди до них звертався так: «Здоров, козаче! Рідну мову ще не забув?» – і переходив на українську. Й саме для і для цього космонавт-4 Павло Попович співав під час польоту: «Дивлюсь я на небо…»і віз з собою Кобзаря Т. Шевченка. З великою гордістю і захопленням любив розказувати про Сергія Корольова, його побтатим Іван Венедиктович Бровко, який разом з С. Корольовом працював. З 18.10.1947 р. Бровко як командир стартового дивізіону брав участь у запуску першої балістичної ракети з полігону Капустин Яр (Астраханської обл. РФ).
Там на плиті спорудженій на честь цієї події, поруч з іншими вибито ім’я майора Івана Бровка. В 1948 р. Його демобілізують і він почав викладати українську мову і літературу в Пущі-Водиці під Києвом. 1953 р., а згодом був проф. Іван Бровко КДУ ім. Т. Шевченка. Зрештою цілий ряд визначних осіб пітврджують про непересічну особистість Головного конструктора українця – С. Корольова, якому за національну приналежність довелося з 27 червня 1938 р. пережити чорні дні. Арешт 27 вересня – закрите судове засідання. І вирок: десять років виправно-трудових таборів із позбавленням прав на п’ять років та конфіскацією майна. Місце покарання – Колима. Корольов не здавався. Він звертається до верховної прокуратури, особисто до Й.Сталіна з проханням переглянути його справу. Але вони відмовляється від досткрокового звільнення. Два роки з десяти він уже відбув, залишалося вісім. 27 липня 1944 р. президія верховної ради СРСР приймає рішення про дострокове звільнення Корольова з-під арешту і знімає з нього судимість. 15 серпня він одержує паспорт. Надзвичайно багато його побратимів пішло під розстріл, а інші самі поклали на себе руку.Багато загинуло при непосильних працях у далеких тайґах і тундрах і слух про них безслідно пропав. Життя вратувало С. Короільова його космічно недосяжний нікому іншому конструкторський талант.У 1956 році під керівництвом С. П. Корольова була створена перша вітчизняна стратегічна ракета, що стала основою ракетного ядерного щита країни. У 1960 році на озброєння надійшла перша міжконтинентальна ракета Р-7, що мала два ракетних ступені. Це також була перемога С. П. Корольова та його співробітників “ Ракета Р-2 на постаменті на в’їзді в місто Корольов “. Врешті перший штучний супутник Землі 1955 році (задовго до льотних випробувань ракети Р-7) С. П. Корольов, М. В. Келдиш, М. К. Тихонравов вийшли до уряду з пропозицією про виведення в космос за допомогою ракети Р-7 штучного супутника Землі (ШСЗ ). 4 жовтня 1957 був запущений на навколоземну орбіту перший в історії людства ШСЗ. Його політ мав приголомшливий успіх і створив Радянському Союзу високий міжнародний авторитет. У 1959 році створюються і запускаються три автоматичних космічних апарата до Місяця. Перший і другий – для доставки на Місяць вимпела Радянського Союзу, третій з метою фотографування зворотного (невидимої) сторони Місяця. Надалі С. П. Корольов починає розробку більш досконалого місячного апарату для його м’якої посадки на поверхню Місяця, фотографування і передачі на Землю місячної панорами . Щитом досягнення людина в космосі 12 квітня 1961 С. П. Корольов знову вражає Корольов світову громадськість.
Створивши перший пілотований космічний корабель «Восток-1», він реалізує перший у світі політ людини – громадянина СРСР Юрія Олексійовича Гагаріна по навколоземній орбіті. З 12 по 13 жовтня 1964 року – в космосі екіпаж з трьох осіб різних спеціальностей: командира корабля, бортінженера і лікаря на більш складному космічному кораблі «Восход». 18 березня 1965 під час польоту на кораблі «Восход-2» з екіпажем з двох чоловік космонавт А. А. Леонов здійснює перший в світі вихід у відкритий космос в скафандрі через шлюзову камеру. “ Головний конструктор С. П. Корольов і Перший космонавт Ю. А. Гагарін “. Та приходить цей день останній Сергій Корольов помер 14 січня 1966 р. (в ічні народився і в січні помер). Труну з тілом покійного С. П. Корольова буловстановлено в Колонному залі Будинку Союзів. Для прощання з покійним був відкритий доступ 17 січня 1966 р. Похорон з державними почестями відбулися на Червоній площі Москви 18 січня о 13 годині. Урна з прахом С. П. Корольова похована в Кремлівській стіні “ Меморіальна дошка на Кремлівській стіні, де похована урна з прахом академіка С.П. Корольова “.Висновок Корольов був генератором багатьох неординарних ідей і прабатьком видатних конструкторських колективів, що працюють у галузі ракетно-космічної техніки, його внесок у розвиток вітчизняної та світової пілотованої космонавтики є вирішальним. У 1966 році академія наук СРСР заснувала золоту медаль імені С.П. Королева «За видатні заслуги в галузі ракетно-космічної техніки». Засновані стипендії імені С.П. Королева для студентів вищих навчальних закладів. Життя цього видатного вченого було досить тяжким, але поперед всього він не “опускав руки” і зробив великий внесок у дослідженні космосу для всієї Землі, як український визхначний вчений.

Ярослав Стех

Від admin