Захистимо пам’ять борців за незалежність України!

Так званий «Департамент культури КМДА» почав процес повільного витискання Музею шістдесятництва із приміщення на вулиці Олеся Гончара, 33.
Для початку він зобов’язав керівництво Музею віддати частину музейної території – вхід до Музею і фойє – для спільного користування Малому українському драматичному театру, хоча той має окремий вхід. Таким чином Музей, що розкриває героїчну історію боротьби за свободу українського народу, стає прохідним місцем для маловідомого розважального театру.

Так що ж то за театр такий впливовий? За публічними словами нині покійного видатного театрального режисера, голови Національної спілки театральних діячів України Леся Степановича Танюка, «цей театр відомий лише постановкою дешевих французьких гомосексуальних п’єсок».
Фактично в системі нинішньої київської влади проглядається потужне антиукраїнське лобі. То київським чиновникам заманулося використати українську святиню – Собор святої Софії – для проведення естрадно-розважального свята Евробачення. Тоді ветерани УГС звернулися до Президента України з проханням запобігти оскверненню релігійного храму і відкриття естрадного заходу було перенесено на площу перед Маріїнським палацом. Тепер ці керівники міської культури (чи безкультур’я) хочуть витерти ноги об пам’ять українських героїв.
Видатні діячі культури і правозахисного руху звернулися до Президента з проханням не допустити цього блюзнірства.
Підтримаймо їхнє звернення максимальним його розповсюдженням.

підписи

 

Журнал “Музеї України” вкотре звертає увагу Київського міського Голови В.Кличка на хаотичну діяльність Департаменту культури КМДА. Крім дрібної шкоди, як нам здається, і зниженню іміджу керівників міста, всієї України, ті дрібні чиновники ні на що не здатні. То чи не час зробити дієві кадрові висновки?

Музею шістдесятництва знову потрібна підтримка!

Така ситуація – ганебна для столиці!

Отримали лист з театру – публікуємо:

Український малий драматичний театр вимагає спростування неправдивої інформації, розповсюдженої в пресі в контексті заяви Музею шістдесятництва, а також вибачення від авторів звернення за публічну образу колективу театру, та закликає представників Музею до конструктивного діалогу

Вчора, 22 серпня, в пресі з’явилися матеріали на основі звернення на сторінці Української Гельсінської спілки у Фейсбуці. Зокрема йдеться про те, що Департамент культури КДМА буцімто витісняє Музей шістдесятництва з приміщення за адресою вул. О.Гончара, 33 на користь Малого драматичного театру.

Керівництво театру звертається до представників преси з проханням не тиражувати неправдиву інформацію та наклеп, які містить вищезгадана заява. Підкреслюємо, що лист до президента, про який йдеться в матеріалах, має неправдиву інформацію щодо висловлювання керівництва театру про репертуарну політику ТВЗК «Український малий драматичний театр» . Тож просимо представників преси опублікувати коментарі директора-художнього керівника театру Дмитра Весельського задля балансу думок в матеріалах, який, безперечно, є основою об’єктивної журналістики.

Отже публічне звернення та лист діячів культури та шістедисятників до президента України містять голослівні та відверто суб’єктивно оціночні охарактеризування ТВЗК «Український малий драматичний театр» як «маловідомого розважального театру», театру, який створює виключно «легкі розважальні програми» а також цитату (якої, до речі, немає у публічному інформаційному просторі) нині покійного Леся Танюка щодо репертуарної політики театру.

Малий драматичний театр вимагає від авторів заяви та листа до президента публічного вибачення за образу колективу театру та публічного ж спростування неправдивої інформації, викладеної в вищезгаданих тезах.

Підкреслюємо, що одним з пріоритетних напрямків програми Малого драматичного театру завжди було та залишається тепер звернення до творів української класики літератури та драматургії.

Зауважимо також, що в даному контексті цитування слів колишнього голови Національної спілки театральних діячів України Леся Танюка, окрім того, що є відкритою образою колективу театру, є ще й відвертою маніпуляцією, адже, по-перше, вирваний з контексту вислів не може розглядатися як об’єктивна характеристика закладу культури. По-друге, дані слова (якщо вони мали місце взагалі) жодним чином не можуть стосуватися сьогодення Малого театру, адже, як відомо, з зими минулого року ТВЗК «Український малий драматичний театр» очолив новий директор-художній керівник Дмитро Весельський. Він обійняв цю посаду завдяки відкритому конкурсу, на якому, до речі, була розглянута його програма, в якій чільне місце посідають плани щодо втілення постановок за українською класикою.

«Український малий драматичний театр, в першу чергу, орієнтований на популяризацію українських класичних творів та відкриття нових імен сучасної української літератури, – зауважує Дмитро Весельський. – Впродовж сезону, який театр працює в приміщенні по вул. О.Гончара, основою його репертуару були вистави за творами І.К. Карпенка-Карого та Т.Г.Шевченка. Хочу зауважити, що впродовж сезону театр проводив спільні з Музеєм шістдесятництва заходи, ініційовані адміністрацією театру: глядачі мали можливість відвідати експозицію музею, а потім – переглянути виставу. В найближчих планах театру, поміж іншим, прем’єра за оповіданням Г.Тютюнника та показ моновистави за поезією В.Стуса, вечори сучасної й класичної української поезії, дитяча вистава за повістю В.Винничука. Я переконаний, що все це має спільну ідеологічну основу з програмою Музею та працює на досягнення великої мети – укріпити позиції української культури. Я відвідував експозицію Музею та був вражений щирістю працівників та емоційністю, з якими презентовано матеріали експозиції. Мені б хотілося, аби Музей мав більше відвідувачів, тому ми й запропонували співпрацю. Адже глядачі театру – потенційні відвідувачі музею. І навпаки. Щиро здивований неприйняттям цієї ідеї з боку керівництва Музею».

Український малий драматичний театр звертається до тих, хто підписав відкрите звернення до президента України, з проханням об’єктивно оцінити ситуацію та не розпалювати конфлікт, використовуючи мову ворожнечі (яку, насправді містять опубліковані заява та звернення), натомість вирішити всі питання шляхом конструктивного відкритого діалогу.

 

Від admi vik