ДО 90-ліття НАРОДЖЕННЯ та 40-ліття СМЕРТІ ВИЗНАЧНОГО МИСТЦЯ ВАСИЛЯ (ВІЛЬЯМА) КУРИЛИКА

«Взагалі-то мистецтво, з одного боку, здіснює те, чого природа не могла зробити, з дригого боку – її наслідує». (Арістотель про митецтво)

Про те, що українці загосподарювали Канаду широко відома дісність. Сьогодні дехто дивується, що в лавах канадської влади і дипломатії порівняно багато українців. Про те, що загально канадці надзвичайно прихильно відносяться і допомагають Україні це природне явище. Канадські українці щасливі в тому, що живуть вони в миролюбній країні в якій кожна людина почувається вільно і її навіть на думку не приходить когось поневолювати. Одже усі українці гордяться тим, що вони в різній формі приєднуються до канадського суспільства і своїма різними зусилями вносять цінний вклад у загальний розвиток Канади. Поряд з економічно-господарською діяльністю помітний вклад українці в Канаді вносятть в культурно-освітню ділянку. В письменство, педагогіку, а в тому і в канадське мистецтво. Серед таких корефеїв, як; О. Архипенко,, О. Трищенко, М. Кричевський, Т. Коваль П. Коць та десятлки ін ших.Типовим предаставником канадсько-українського мистецтва є маляр Василь Курилик. Визначний вчений д-р Богдан Стебельський писав ,,Для українського мистецтва Василь Курилик важливий тим, що він показав українську людину в Канаді, ту, яка творила цю Канаду й залишилася в ній жити, продовжувати себе в ній… Без Курилика не можна говорити про українців у Канаді, як не можна без нього говорити про канадське образотворче мистецтво взагалі”. Кажуть один лікар є ремісником, інший – мистцем у своїй справі, ще інший – знавцем цього мистецтва. Такі люди зустрічаються, в усіх видах професій. Якщо йдеться про нашого ювілята, він становить виняткову постать у світі мистецтва, яка привертає увагу так своїм життям, як і творчостю. Василь Курилик народився 3 березня 1927 р. в сім’ї українського фармера у Відфорді Альберта. Його родове коріння виводиться з Буковини. Ще в 1896 р. його дід і бабуся виїхали з Борівців у пошуках кращої долі за океан. Його батьки тут стали фермерами і надіялися, що син Василь піде їхніми слідами. Але тонка вразлива душа Василя Курилика прагнула проявитися в іншій ділянці. Саме тому стосунки з батьком стали напруженими, і в 15 років Василь пішов з дому у самостійне життя без допомоги, сам собі став укладати долю свого майбутнього. Чув душею і був упевнений того, що мистецька творчість це його пасія і життєве покликання. Молоді роки Василя промайнули у Манітобі. Пізніше великі зацікавлення до мистецтва перемогли і він закінчивши Манітобську школу і завершивши науку в університеті у Вінніпезі та на тому не зупинився. Зразу рішив поступити на студії малярства до Онтарійського каледжу, а звідси перейшов на навчання до Мистецького інституту ім. Альєнде в Мексиці. Його зацікавлення до мистецтва, як стверджують дослідники були надприродними. Весь час він прагнув здобути високі мистецькі всесторонні знання.
      Та на оплату студіїв і на життя Василеві доводилося важко працювати лісорубом у провінціях Онтаріо і Квебек і жити вкрай бідно. Працював і вчився і здобував омріяні знання і на фарби йому незавжди вистарчало грошей. Незважаючи на всілякі труднощі, Василві вдалося успішно завершити мистицькі студії в Лондоні, Англії, де здобував освіту протягом 1952 до 1959 року. Це були найтрагічніші часи в житті молодого мистця. З невідомих причин Василь нагло важко захворів на очі і його недуга загрожувала йому повною сліпотою. Як пише д-р Б. Стебельський, хотяй до того часу Курилик був атеїстом, це жахливе нещастя у його житті спонукало юнака, що він рішив звернутися за поміччу до Бога – єдиної надії на порятунок. У цій великій розпачі Василь став ревно молився і мабуть таки за Божою поміччю трапилося чудо, його зір поступенно поправлявся, врешті він вповністю прозрів.. Від того часу Василь став глибоко віруючим християнином і майже всю свою творчість присвятив християнству. Коли ми знайомимось з творчістю мистця цього перйоду, ми доглибно вражені встрісаючим пережиттям талановитого мистця. Вистарчить пригадати картину в якій він звертається до Бога «Господи, коли б я міг бачити!» – твір без сумніву трагічний з приводу його сліпоти. Тільки недуга очей Василя минула, він зразу рішив поїхати до Святої Землі, де ходив Христос він усі ці місця в покорі і святості пройшов пішки. І кожне це місце не лише змалював, але його ці місця до такої міри зворушували і скріплювали у нього набожність, яка дивовижним способом його оздоровлювала і приносила полекшу. Під час свого поломництва Василь побував у Вефлеємі, Назареті, Єрусалимі, Єрихоні, на Ґенесаретському озері, малював краєвиди, архітектурні пам’ятки і тантейших людей, які спричинилися до створення ним циклю картин «Пасії св. Матея», які охоплюють 160 картин. Він говорив, ця земля є свідком чудес і навчань Ісуса Христа, вона була зрошена Його Пречистою Кров’ю і тут це місце для кожної людини і для мене являється Святим. Я у своїй Голгофті тільки тепер зрозумів, що тут я знайшов своє милосердя, яке так болісно переживав в минулому. Оновлений духом скріплений вірою своїми мистецькими творами В. Курилик дякував своїми образами і молитвами Богові за отримані ласки. Зі своїми картинами Курилик вперше виступав в 1960 р. в Галереї Айзека в Торонто, що містився при 832 Йонґ Стріт. На цій виставці були презинтовані незвичайні нічні сцени із серії «Страстей Христових» й особливо унікальна у світовому мистецтві серія молитви в Гетсеманському саді. Від того часу, майже кожного року вже за традицією відбувалися виставки творів мистця. Найрізніші теми; Зима, літо, праця в полі, дощ, град, сніговия, лісоруби, побут релігійних звичаїв українських фармерів тощо. У творчості В. Курилика є особлива цінність у його тематиці творів, яка тісно переплітається з історичною долею нашого народу та з релігійною тематикою. Починаючи від Київської держави до найновіших часів. Ось варто згадати «Пустельник у печері святої Лаври Київської», «Вибирають гетьмана», твори призначенні діячам українського народу тощо. Нашу увагу привертає тематика мистця, в якій він відзеркалює питання ґеноциду, в якому показує тортури, народовбивство в різних країнах, однак особливо зупиняється і яскраво показує злочинність в московській імперії, наприклад «Трагедія у Винниці». Важко повірити, але мистець випереджує на п’ятнадцять років до чорнобильської трагедії і немов пророк у своїх картинах про атомний викид написав встрісаюче остереження. Можливо саме Боже провидіння йому підказало, де він прямо остерігає такими словами; „Люди будьте пильні, бо над світом нависла загроза цивілізації…”
Добре відоме символічне полотно митця з цієї теми «Нуклеарна Мадонна», написане ще в дочорнобильську добу — твір свого роду став пересторогою для людства. Невипадково цей образ після 1986 року набув іншої назви — «Чорнобильська Мати Божа». Однак вершиною у творчості В. Курилика є серія «Страсті Христові» тобто ілюстрації до «Євангеліє». Як проповідник християнської моралі окрему серію мистець присвятив поверх 20 картин – містові Торонто; «Візії ядерної зброї» , показуючи світ духовних цінностей та світ катастрофи, світ правди і світ трагедії. Понадто Курилик оформляв геніяльно художньо «Лиса Микиту» І. Франка, видавані різні книжки, зображував з великим хистом тварини, а також різнні достойників держав. Нариклад ведмідь – московський «енкаведист», вовк-ненажера – московський імперіялізм та інші. Художник в російській ненажерливості, немов придбачив сучасне горе, яке терпить Україна вже три роки дику агресію від путінської Росії, яка безкарно заливає кров’ю невинних людей землю Шевченка. Ця злочинна орда руйнує культурні і господарчі цінності та впроваджує систему поневірянь й виявляє претензію на панування не тільки над Україною, але і над цілою Европою. Справді художня творчість Курилика – це унікальне мистецьке явище, яке викликає незбагнені рефлексії. У нього власний стиль, з ніким неспоріднені картини, легко сприймаються, вони своєю сутністю зближені до символізму. В. Курилик – це окрема постать і окрема епоха на тлі українського і світового мистецтва. Це синтеза відродження краси на основі християнської моралі. Українці мають право гордитися творчістю свого мистця, для якого Україна і Канада стали одною Батьківщиною. Вийшло декілька монографій про нього та кольорових альбомів, а також 5 кінофільмів. «Для українського мистецтва В. Курилик важливий тим, що він показав українську людину в Канаді, ту, яка творила цю Канаду й залишається в ній жити, продовжувати себе в ній… (за словами Б. Стебельського). Мою увагу привернула книга видана автобіографія Василя Курилика «Зо мною же хтось» (англійською). Вона видана була у видавництві американського Корнел університету у формі скрипту для студентів психології, це виданя доповнено і видано з багатьма ілюстраціями. Цю книгу називають одіссеєю хлопця з убогої ферми, що став одним із найбільших малярів Канади і України. В книзі розповідається про життя Курилика від його дитинства, яке сталось темою для його славних картин, через тунель невдач і розпуки, до остаточного визнання його мистцем міжнародного значення. Історія Василя Курилика – це тріюмфальна перемога над самітністю, боязливістю і недугою. Ціле зрештою життя мистця виповнене шуканням правди, що з атеїзму перетворилося його особовість у взірцевого християнства, яке змінило його і одуховело мистецьку цінну спадщину і надало їй унікально-неповторного художнього сенсу. І це повернення з темряви до Бога, має свою значимість.
Для грунтовного обзнайомлення з творчістю ювілята, неповторне враження справляєють прозірки «Страстей Христових». Я прочитав, що в англійській церкві св. Мартина в Ніягара Фалс, де жив наш мистець, вже за традицією ці прозірки використовують до переведення міні передвеликодніх реколекцій. На екрані висвітлюється прозірки, «Страстей Христових» вибрані вірні, поділивши між себе «ролі» (Христа, євангелиста, св. Петра, Юди, Пилата, первосвященика і.т..д.), читають тексти з Євангелія св. Матвія. Між читаннями солісти і хор виконують композиції церковної музики – це має велике виховне релігійне значення. Оказується, що це не одинокий випадок. Подібні релігійні реколекції відбуваються в передвеликодний піст також в катедральному соборі у місті Ст. Кетринс, у Ловерів біля Нью Орлінс в Люізіяні та в інших церквах і школах США і Канади. Прозірок можна дістати без труднощів і для збагачення релігійних переживань під час посту, можна б поширити ці релігійні традиції, які зближують нас до Христового Воскресіння. На завершення цієї розповді слід наголосити, що все життя Василь Курилик мріяв побувати на батьківщині своїх предків. І в 1970 р. така можливість з’явилася. Галерея Миколи Колянківського в Ніагара-Фоллс організувала групу українських митців з Канади і США, яка мала відвідати Україну для ознайомлення з її мистецтвом і зустрітися там з художниками. Група з Канади мала змогу побувати в столиці України, а також у Львові, Харкові, Одесі, Запоріжжі, Полтаві. Поклонилися могилі великого українського поета Тараса Шевченка в Каневі, де серед картин Курилик намалював «Дух Шевченка витає над Канадою», це було духовне освідчення палкої любови митця до України. Та найважливішим для В.Курилика був дозвіл відвідати село Борівці, з відки виводиться його рід. Художник добирався туди зі Львова на таксі, щоб побути буквально всього декілька годин, обнимав він землю своїх предків з такою любов’ю, як син обнимає матір після довгої розлуки. Після повернення до Канади В.Курилик знову старався о дозвіл поїхати на прабатьківщину, якісь там були ускладнювання і врешті отримав зізволення у вересні 1977 року. В цей час був він вже хворий, але їхати мушу, навіть якби мали нести мене на ношах – казав В. Курилик. У цих словах не лише увесь невгамовний характер Василя Курилика, але і його палка і безмежна любов до України. Він таки поїхав і там створив майже 100 рисунків. Недуга прогрисувала, повернувшись до Канади, закінчував свої ескізи вже у шпиталі, працюючи майже до останнього дня.
Цікаво Василь 3 листопада народився і 3 листопада 1977 року помер, прожвши лише 50 років У його спадкові понад 10 тисяч картин, малюнків та ескізів. Чимало з творчого доробку майстра розійшлося по світу, чимало є в приватних колекціях канадців, в Ніагара-Фоллс, де діє музей Василя Курилика, створений Миколою Колянківським. А також постійна виставка «Український піонер». На цю тему написано майже 4 тисячі робіт. Канада гідно оцінила визначні досягнення свого сина, нагородивши його орденом. А ось як написав про нашого великого земляка М. Колянківський: «Як митець і людина був сповнений особливої пошани й захоплення до своїх батьків і двох своїх Батьківщин – Канади й України, землі дідів і прадідів». Звичайно, в статті не передати всього про цю велику і непересічну індивідуальність. Це унікальний творчий екстаз, якого політ і медитації переплітаються в людській надсвідомості. Це глибинна суть в суспільній цивілізації, яка створює поняття homo sapiens, що людина від тварини саме тим різниться, що вона здатна творити високу культуру, – на засадах християнських цінностей. Мимо всяких видання про цього унікального мистця, тисячі альбомів, 5 кінофільмів та всього не перечислити. Словом, Василя Курилика доля наділила великими творчими здібностями, які він використав у творені своїх досконалих мистецьких творів на славу Канади і Украни. Вічна пам’ять Василю Курилику!

Ярослав Стех

Література

Українські мистці поза Батьківщиною, Іван Кейван, Едмонтон- Манітоба 1996, с.106 120 -122

Віталій Аблінцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Від admin